ун. № 759/21830/19
пр. № 2-а/759/57/20
19 лютого 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гродського П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві без участі сторін у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до лейтенанта поліції Кубрак Євгена Анатолійовича другого батальйону другої роти УПП у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляд штрафу,
у листопаді 2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд скасувати постанову лейтенанта поліції Кубрак Євгена Анатолійовича другого батальйону другої роти УПП у м. Києві серія ЕАК №1751625 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5410 грн 00 коп. за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та закрити відносно позивача провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 15.11.2019 відносно позивача була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серія ЕАК №1751625 про визнання позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП на підставі чого на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн 00 коп., однак позивач із такою постановою не погоджується, вважає її незаконною з підстав того, що відповідач виніс постанові без будь-якої підгототовки до розгляду справи якої не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були врішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслуханні особи, не бул досліджено докази та не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 34).
17.01.2020 відповідач по справі подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задовленні позовних вимог з підстав того, що постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначени КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням ( викликом) сторін.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1751625 від 15.11.2019 о 18 год. 45 хв. водій керуючи автомобілем «TOYOTA AVENSIS», номерний знак НОМЕР_1 за адресою: вул. Народного Ополчення, 9, у м. Києві, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11. чим порушив п.п. 17.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306, внаслідок чого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. (а.с. 33).
Підставою для зупинки транспортного засобу позивача стало те, що останній зупинився на своєму транспортному засобі у смузі руху для маршрутних транспортних засобів, що є порушенням, зазначеним в п. 17.1 ПДР.
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
Відповідно до п. 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Відповідно до Правил дорожнього руху, а саме дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» на який зупиниася позивач передбачає, що смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Дія знака, що встановлений праворуч від дороги, поширюється на праву смугу руху.
У відповідності до ч. 1 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП розглядають органи внутрішніх справ (Національна поліція) та накладають стягнення.
Згідно п. 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 17.05.2018, у справі № 753/4366/17 вказано, що не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У позовній заяві позивач посилається на те, що інспектор здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу позивача всупереч нормам ст. 276 КУпАП, та посилається на те, що вказаній нормі КУпАП, Конституційним Судом України надано офіційне тлумачення в рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015 та на те, що інспектором не було складено протокол всупереч нормам ч. 5 ст. 258 КУпАП.
Однак, зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція №1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України. Вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.
До того ж, відповідно до постанови Верховного Суду від 14.02.2018, у справі №536/583/17 вказано, що процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає вищезазначена Інструкція № 1395.
Відповідно до, п. 2 розділу 3 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 за № 1408/27853, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені ст. 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до ст. 276 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч. 1 та ч. 2 даної статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене правопорушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно; до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 3 КУпАП та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З огляду на вище викладене, вбачається, що не складення протоколу про адміністративне правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, (для прикладу: справа № 536/1417/16-а ї від 20.12.2016, ЄДРСРУ№ 63586316).
Згідно ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП покладено на органи Національної поліції.
Під час судового розгляду справи, встановлено, що позивач не визнав своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, однак не надав суду належних та допустимих доказів відсутності події адміністративного правопорушення що спростовує твердження позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Суд вважає, лейтенант поліції Кубрак Є.А., другого батальйону другої роти УПП у м. Києві при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах своєї компетенції та відповідно діючого законодавства, а постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1751625 від 15.11.2019 винесена інспектором патрульної поліції на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що ним не порушувалися Правила дорожнього руху України, то суд вважає позов надуманим та необґрунтованим, а тому і підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 7, 122, 222, 251, 268, 283-284, КУпАП, ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 257, 258, 262, 263, 286, 292, 295 КАС України, -
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до лейтенанта поліції Кубрак Євгена Анатолійовича другого батальйону другої роти УПП у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляд штрафу відмовити.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його прологошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 25.02.2020.