ун. № 759/12682/19
пр. № 2/759/929/20
10 лютого 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Шапаренка О.С., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -
ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністраціїпро визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем, проте подружнє життя не склалось, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2019 року шлюб було розірвано. Під час перебування сторін у шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час син ОСОБА_3 зареєстрований та фактично проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.07.2019 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
12.08.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, з якого вбачається, що батько дитини підтверджує, що син ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю. Між сторонами не виникало непорозумінь з приводу місця проживання дитини, батько дитини не заперечував ніколи проти реєстрації та фактичного проживання сина з позивачем, а тому вважає, що відсутній наразі предмет спору та просить суд закрити провадження у справі.
Крім того, 02.10. 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача, де остання зазначила, що підставою звернення до суду є те, що остання не бажає інформувати відповідача про виїзд дитини разом з нею за кордон та отримання нотаріальної згоди батька. У зв'язку з відсутністю наразі будь-яких документів на підтвердження місця проживання дитини разом з позивачем, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2019 закрито підготовче провадження справі та призначено розгляд справи по суті.
07.02.2020 року на адресу суду представник третьої особи - служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації Маринченко В. направив висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , з якого вбачається, що доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 та рекомендовано батькам дитини скористатися процедурою сімейної медіації з метою налагодження конструктивної комунікації між собою для вирішення питань, пов'язаних із подальшим вихованням, піклуванням та утриманням малолітнього сина ОСОБА_3 . Крім того, представник третьої особи просив провести судове засідання без його участі.
У судове засідання 10.02.2020 року сторони не з'явились, позивач подала заяву про проведення судового засідання без її участі та просила суд покласти судові витрати на неї. Від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, за змістом якої останній також зазначив, що не заперечує проти задоволення позову.
Суд дослідивши матеріали справи, подані заяви, дійшов до наступного висновку.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 , про що 17.12.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 3708 (а.с. 14).
З матеріалів справи, а саме з копії паспорту позивача ОСОБА_1 вбачається, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-7).
Крім того, з довідки про реєстрацію місця проживання особи вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Відповідно до частини 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 Сімейного кодексу України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно з частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
В той же час, як вбачається, батьки ОСОБА_4 сумлінно ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків. Батько бажає спілкуватись з дитиною.
Стаття 19 Сімейного кодексу України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З висновку органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.01.2020 року щодо визначення місця місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , вбачається, що доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 та рекомендовано батькам дитини скористатися процедурою сімейної медіації з метою налагодження конструктивної комунікації між собою для вирішення питань, пов'язаних із подальшим вихованням, піклуванням та утриманням малолітнього сина ОСОБА_3 .
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язком батьків утримувати дитину.
Відповідно до частини 1 статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З матеріалів справи вбачається про існування між колишнім подружжям особистого конфлікту, проте не вбачається конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків обох батьків по відношенню до дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У пункті 1 статті 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Таким чином, враховуючи, що відповідач визнав позов в частині визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог позивача ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини- задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Я.Р. Марко