Справа № 758/2169/20
Категорія 30
20 лютого 2020 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., заявника ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи ОСОБА_3 Костянтиновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
До суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 :
1. Заборонити ОСОБА_2 наближення на 100 м:
- до місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- до місця навчання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- до місця проживання бабусі ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_3 .
2. Заборонити ОСОБА_2 особисто і через своїх третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.
3. Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 та ОСОБА_4 за номером НОМЕР_2 , або контактувати з ними іншими засобами зв'язку.
В обґрунтування своїх вимог заявник повідомила, що ОСОБА_2 чинив та продовжує чинити відносно неї та їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 психологічне та економічне насильство, що виражається у постійному тероризуванні, приниженнях, залякуваннях, спрямованих на обмеження свободи і гідності, націлених на значне погіршення умов життя, фізичного і психологічного здоров'я через відчуття постійної небезпеки і тривоги та через нездатність захистити себе та дитину в умовах, що склалися.
У судовому засіданні заявник підтримала свою заяву та просила її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечували в повному обсязі.
Суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників судового розгляду, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.
Судом установлено, що заявник з 09.03.2001 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 7). За час шлюбу у них народилося двоє дітей - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с. 6).
З березня 2019 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо.
16.05.2019 р. ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Заявник вказує на те, що з 2018 року та по теперішній час ОСОБА_2 вчиняє психологічне та економічне насильство проти неї та її сина. З даного приводу вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів (поліції) (а.с.14-17, 24-27).
Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Таким чином, зважаючи на наведені вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд критично сприймає докази, надані заявником, зокрема скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування (а.с. 14-16), заяву про адміністративні та кримінальні правопорушення (а.с. 24-26), оскільки факти, які містяться в ній не підтверджені іншими доказами. Наведене заявником листування з ОСОБА_2 свідчить про наявність неприязних та напружених стосунків, що виникли між подружжям, і не містить доказів вчинення останнім насильства по відношенню до заявника та сина.
Що стосується висновку психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_4 від 04.02.2020 року (а.с. 19-22) та акту проведення оцінки рівня безпеки дитини (а.с. 32-36), то вони не є належними доказами, оскільки в розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України не містять інформацію щодо предмета доказування, зокрема, в частині вчинення фізичного, психологічного та економічного насильства ОСОБА_2 . Зокрема, висновок психологічного обстеження містить лише інформацію щодо психоемоційного стану дитини, її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин. А акт проведення оцінки рівня безпеки дитини відображає оцінку рівня безпеки в умовах проживання з матір'ю, оцінює рівень безпеки як «безпечно» і не може бути доказом вчинення ОСОБА_2 насильства.
Таким чином, враховуючи, що суду не надано достатніх належних, допустимих, та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованою особою відносно заявника та її сина, настання наслідків його вчинення, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Керуючись ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 13, 14, 77, 82, 259, 263-265, 268, 350-1, 350-2, 350-6, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - відмовити;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано;
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення);
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення;
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Суддя В.В.Гребенюк