Справа № 758/14487/18
Категорія 43
23 січня 2020 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засіданні Волошиній А.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Пипченка Б.Ю.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила виселити відповідача ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що 24.10.2018 року між ОСОБА_3 та позивачкою було укладено договір дарування квартири, за умовами якого ОСОБА_3 подарував своїй донці - ОСОБА_1 , належну йому на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що в даній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_3 (батько позивача) та ОСОБА_2 . Крім того, відповідач не являється співвласником спірного житла, не являється членом сім'ї власника житла та немає жодних правових підстав для проживання у вищевказаній квартирі. Проживання відповідача у спірній квартирі порушує права позивача, як власника квартири та створює перешкоди у вселенні позивача у вищевказану квартиру.
Ухвалою від 12.12.2018 року у справі відкрито провадження з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем був поданий відзив, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що жодних перешкод позивачу не здійснювала та не здійснює, витрати по оплаті за житло-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території сплачувала вона, ремонтувала та підтримувала і підтримує квартиру в належному стані. Зазначає, що нею особисто купувалися двері, пилосос, фотокамера, витяжка, плита газова, дзеркало, сифони, телефони, телевізор, меблі в квартиру та холодильник. Вказує, що у вищевказаній квартирі знаходяться всі її особисті речі, іншого житла у відповідача не має, оскільки свою квартиру в Сумській області м. Ровни відповідач продала після того, як ОСОБА_3 , зареєстрував її в своїй квартирі, грошові кошти які були отримані з продажу її квартири були витрачені на ремонт в квартирі позивача.
Представником позивача була подана письмова відповідь на відзив відповідача, в якому зазначено, що відповідач безпідставно вказує, що вона утримує квартиру в належному стані та сплачує комунальні послуг. Крім того, відповідач не є власником спірної квартири, так само не є і не була членом сім'ї власника, а відтак не має права проживати у спірній квартирі та підлягає виселенню не залежно від наявності іншого житла, задля припинення порушення прав позивача щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові. Позивач додала про те, що її батько ОСОБА_3 вже років 7 не живе однією сім'єю з відповідачем та в 2016 р. звертався з позовом про виселення відповідача.
Відповідач в судовому засіданні заперечила проти позову, просила відмовити позивачці в задоволенні позову з підстав, наведених в запереченні. Додала, що і зараз проживає однією сім'єю з батьком позивача - ОСОБА_3 .
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , згідно договору дарування квартири від 24.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Арестович-Корнійчук О.М. за реєстром № 625, на праві власності належить позивачу у справі ОСОБА_1 .
Як вбачається з вищевказаного договору, попереднім власником даної квартири був ОСОБА_3 , що є батьком позивача.
Відповідно до довідки Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.10.2017 року № 106-7238 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 06.02.2017 р. було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та усунути перешкоди ОСОБА_3 , як власнику, у здійсненні права власності на дану квартиру, шляхом визнання користуванні ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вказаною квартирою (справа № 758/14688/16-ц).
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 15.03.2017 р. зазначене рішення районного суду скасовано з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції, постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з вимог ст.156 ч.4 ЖК України про те, що припинення особи шлюбних відносин з власником квартири не позбавляє таку особу права користування житловим приміщенням.
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом, позивач зазначає про те, що вона є новим власником спірної квартири та відповідач не є членом її сім'ї.
В частині 1 ст.316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно частини 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Крім цього, відповідно до частини 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ст.391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. У разі порушення цих прав, статтями 3, 4 ЦПК України передбачено право на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Також, відповідно до ст. 157 ЖК України, передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Частина 1 ст. 116 ЖК України, зазначає, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціального співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2, з наступними змінами, «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні достеменно встановлено, що відповідач не є членом сім'ї позивача, право користування відповідача вищевказаною квартирою було похідним від права власності її попереднього власника - ОСОБА_3 , з припиненням права власності якого припинилось і право користування даною квартирою відповідачем як колишнім членом сім'ї власника. Тим самим, на час розгляду даної справи право користування відповідача даної квартирою припинилось.
За таких обставин, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.9, 64, 116, 157 ЖК України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про виселення - задовольнити в повному обсязі.
Виселити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 704,8 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова