Справа № 758/334/20
3/758/1258/20 Категорія 208
24 лютого 2020 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Зубець Ю. Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у м. Києві, про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді директора ТОВ «ДОРМАЙСТЕР», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.163-1 КпАП України,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 118/26-15-14-07-01-23 від 26.12.2019 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ДОРМАЙСТЕР», вчинив порушення ведення податкового обліку з порушенням податкового законодавства, а саме: п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 27694 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2017 року на суму 17229 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд. 19 декларації, за червень 2017 року на суму 13542 грн.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки не повідомив. На адресу суду надійшли пояснення адвоката Опалюка С.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , в яких він просить закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, та додані до нього матеріали, пояснення адвоката Опалюка С.В., суд прийшов до висновку, що відповідно до ст.247 КУпАП справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за невстановленістю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Так, відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками.
У відповідності до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, - акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Акт перевірки не є нормативно-правовим актом індивідуальної дії. Оскільки акти перевірок не є нормативно-правовими актами індивідуальної дії, то платники податків не вправі їх оскаржувати, а можуть оскаржувати винесені на підставі акту податкові повідомлення-рішення.
Згідно п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст.. 58 ПК України.
Отже, податкове повідомлення-рішення, винесене від імені ГУ ДПС у м. Києві та підписане керівником податкового органу може свідчити про порушення податкового законодавства.
В матеріалах справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відсутнє податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 26.12.2019р. Таким чином, повідомлення-рішення є не узгодженим, а складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення від 26.12.2019р. було передчасним.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в порушення вимоги статті 256 КУпАП, не був наданий для ознайомлення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки він не містить як підпису останнього, так і запису про відмову від підписання протоколу. Також, не роз'яснено право дачі пояснень, чим обмежено його право на захист.
З огляду на викладене, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, складений з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому є не належним доказом.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, як зазначено в ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
Вказане відповідає вимогам Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за невстановленям в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 163-1, 247, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за невстановленням в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Ю.Г. Зубець