печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6452/20-ц
"19" лютого 2020 р. Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Батрин О.В.
при секретарі Шевченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту нерухоме майно, а саме на квартиру, загальною площею 66,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а також шляхом встановлення заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження об'єктів нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , а саме щодо квартири, загальною площею 66,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 ; квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 до набрання чинності рішенням у даній справі.
Вказує, що не забезпечення позову у такий спосіб зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, оскільки вказана нерухомість належить відповідачеві на підставі права власності. Тому, позивач має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може розпорядитися майном, що знаходиться у нього на праві приватної власності та відчужити майно на користь третіх осіб, для ухилення від виконання рішення суду, або здійснить інші дії, значно зменшивши вартість майна, що, в свою чергу, ускладнить або, навіть, зробить неможливим виконання рішення суду. Оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, протягом тривалого терміну він не здійснював жодного платежу в рахунок погашення заборгованості, навмисно уникає оплати та в подальшому може уникати виконання рішення суду.
Суд розглянув заяву у відсутність сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Разом з тим, зі змісту заяви такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи представника позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.
Окрім того, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову відсутні докази щодо вартості нерухомого майна, що належить відповідачеві на праві приватної власності та на яке представник позивача просить накласти арешт, відносно якого необхідно заборонити вчиняти дії.
Отже доводи представника позивача щодо співмірності ринкової ціни нерухомого майна із заявленими позовними вимогами, суд відхиляє, оскільки даному немає підтвердження.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 152, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Суддя О.В. Батрин