Справа № 755/20562/19
"24" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
19.12.2019 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просить суд стягнути з відповідача на утримання його неповнолітнього сина аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 12150,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 19.06.2003 року між сторонами у справі було зареєстровано шлюб. Від шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.2016 року шлюб між сторонами у справі розірвано. Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Натомість відповідач проживає окремо та майже не бере участі у витратах на дитину. За весь 2019 рік відповідач надав позивачу кошти на утримання дитини у сумі 3000,00 грн. Між сторонами у справі існувала усна домовленість про участь відповідача в утриманні дитини, якої відповідач не виконує, а подальші спроби домовитись виявились безрезультатними. На думку позивача, така поведінка відповідача свідчить про відсутність в нього бажання добровільно виконувати батьківські обов'язки. На теперішній час виплата позивачці заробітної плати стала не регулярною, заборгованість по заробітній платі зростає, оскільки стосовно підприємства на якому вона працює порушено справу про банкрутство, тому самостійно нести витрати на дитину їй дуже важко. Витрати на дитину є досить високими. До припинення шлюбних відносин з відповідачем дитина звикла до певного рівня забезпеченості та комфорту, тому при визначенні розміру аліментів позивачка виходила з потреб дитини, які є наступними: витрати на одяг - 3000,00 грн.; витрати на харчування - 4000,00 грн.; витрати на медичне забезпечення - 1500,00 грн.; витрати на приладдя - 1500,00 грн.; перукарські послуги - 150,00 грн.; дозвілля - 1000,00 грн.; відпочинок - 1000,00 грн., а всього 12150,00 грн. на місяць. Відповідач є молодою, працездатною людиною та має матеріальну можливість допомогти позивачці зберегти для сина той спосіб життя, який відповідач забезпечував йому від народження. Відповідач є фізичною особою-підприємцем та займається діяльністю пов'язаною з посередництвом і торгівлею, офіційне місце працевлаштування відповідача позивачу не відоме.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Ураховуючи, що за даними електронного реєстру територіальної громади м. Києва від 21.12.2019 року відповідач знятий з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1 з 17.12.2018 року на підставі документу про припинення права користування, повідомлення відповідача про розгляд справи було здійснене судом шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади, однак станом на час прийняття рішення у справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Направлена на останню відому зареєстровану у встановленому законом порядку адресу відповідача судова кореспонденція повернулась до суду «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень з приводу розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не викладав.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.06.2003 року сторони у справі зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 9).
Від цього шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.2016 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с. 11).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідач з 11.08.2016 року є фізичною особою-підприємцем та здійснює діяльність із посередницьких послуг у сфері торгівлі та безпосередньо самої торгівлі (а.с. 15-17).
Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, які мають стягуватись з відповідача на утримання його неповнолітньої дитини, суд виходить з того, що стороною позивача не наведено даних про стан здоров'я та матеріальне становище самої дитини, яке в даному випадку визначається розміром доходу позивачки, оскільки дитина проживає із нею. Посилаючись на нерегулярну виплату заробітної плати та наявність заборгованості з її виплати, позивачка тим найменш не надала суду докази на підтвердження місця своєї роботи та отримуваний нею конкретний розмір доходу.
Визначаючи розмір щомісячних витрат на дитину позивачка вказує, що відповідні витрати складають суму 12150,00 грн. щомісячно. Однак, ураховуючи рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, позивачем не мотивовано з яких підстав нею визначено до стягнення з відповідача у весь розмір таких витрат, а не його половину.
Також, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження: стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів; наявності або відсутності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Посилання сторони позивача на наявність у відповідача матеріальної можливості сплачувати зазначений розмір аліментів нічим не підтверджено і позивачка не зверталась до суду в порядку ст.ст. 83, 84 ЦПК України щодо витребування доказів.
Витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, стягувачем аліментів у відповідності до положень ст. 182 СК України суду не доводились.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває у працездатному віці, отже має змогу працювати, отримувати дохід та надавати достатню матеріальну допомогу на утримання свого сина. Будь-які данні про незадовільний стан здоров'я самого відповідача в матеріалах справи відсутні, як відсутні і дані про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Однією з обставин, що впливає на визначення розміру аліментів суд визнає в даному випадку дані про те, що відповідач з 2016 року є фізичною особою-підприємцем. Наведене, на думку суду, дає змогу відступити від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у бік збільшення до 2500,00 грн., ураховуючи також відсутність даних про те чи здійснює відповідач фактично підприємницьку діяльність, чи отримує від неї дохід та в якому розмірі.
Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів судом не встановлено.
Отже, суд приходить до висновку, що з метою дотримання вимог закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, враховуючи всі встановлені судом обставини, а також з огляду на рівність обов'язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини, розмір аліментів слід в даному випадку визначити у розмірі дещо більшому ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а саме в сумі 2500,00 грн. Такий розмір забезпечить належний мінімум для утримання дитини, а його подвійний розмір, що має бути забезпечений у рівній половині матір'ю хлопчика, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.
Таким чином, з врахуванням всіх встановлених обставин справи, заявлений позивачкою розмір аліментів у сумі 12150,00 грн. має бути зменшений до 2500,00 грн.
Позивачка просить встановити датою початку стягнення аліментів день звернення до суду з відповідним позовом.
Такі вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 275, 279, 280, 281, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 19.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.02.2020 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Суддя -