Справа № 755/19507/19
"24" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
03.12.2019 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на своє утримання у розмірі ј частини від усіх видів доходів відповідача щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку, починаючи з дня подачі позову до суду.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що сторони у справі у зареєстрованому шлюбі не перебували, однак мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони у справі не проживають однією сім'єю більше року, при цьому позивачка не працює, оскільки знаходиться з молодшим сином у декретній відпустці, а старшого сина треба відводити на платні заняття до фахівця-логопеда. За твердженням позивача, відповідач сам запропонував їй звернутись до суду із позовом про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною 3-го віку. Угоди про виплату аліментів на утримання дітей в добровільному порядку між сторонами не досягнуто. Відповідач працює та має постійний дохід одержуючи заробітну плату. Позивач вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на її утримання, оскільки знаходиться в працездатному віці та працює в державній установі. Натомість позивачка не має можливості працювати до досягнення дитиною 3-го віку, і окрім соціальних виплат до догляду за дитиною, позивачка інших джерел доходу не має. За таких умов позивачка вимушена звернутись до суду та просити стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі ј частини від його доходів до досягнення дитиною 3-го віку. Особисто позивачка ніякої соціальної допомоги не отримує. З відповідача будь-яких інших стягнень за виконавчими листами не проводиться.
Ухвалою суду від 06.12.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі із копією позовної заяви та доданими до неї документами 14.12.2019 року, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень з приводу розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не викладав.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони у справі мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Також, сторони мають спільного сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 4).
Згідно наявної у справі копії довідки про доходи відповідача від 11.11.2019 року, відповідач працює у Міністерстві оборони України та з травня 2019 року по жовтень 2019 року йому було нараховано заробітну плату у розмірі 165620,02 грн. (а.с. 10).
Відповідно до положень ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Згідно ст.ст. 77, 79 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
За змістом ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи твердження позивача, про те, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з нею, при цьому батько дитини разом з сином не проживає, що не спростовано відповідачем у справі, позивачка має право на утримання від батька дитини до досягнення їх спільним сином трьох років, оскільки дитина проживає разом з позивачкою та не досягла віку трьох років.
Вирішуючи питання про те чи має відповідач можливість надавати матеріальну допомогу матері своєї дитини до досягнення сином трьох років, суд, оцінивши надану стороною позивача довідку про розмір заробітної плати відповідача, вважає, що така можливість у останнього об'єктивно наявна.
Визначаючи розмір аліментів у частці від доходу, які мають стягуватись з відповідача на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, суд виходить з того, що відповідач працевлаштований, отримує доволі високу заробітну плату, перебуває в працездатному віці, тож має надавати матеріальну допомогу на утримання матері своєї дитини.
Будь-які данні про незадовільний стан здоров'я самого відповідача в матеріалах справи відсутні, як відсутні і дані про наявність стягнення за будь-яким іншим виконавчими документами.
При цьому, суд враховує, що відповідач згідно положень ст. 180 СК України зобов'язаний утримувати також своїх двох неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, і у зв'язку з цим суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру утримання на позивача у розмірі 1/6 від доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 79, 80, 84 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 275, 279, 280, 281, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання у розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходів, щомісячно, починаючи з 03.12.2019 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.02.2020 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
Суддя -