Справа № 755/20465/19
"24" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, -
18.12.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування, у якому просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 41065,14 грн., 412,00 грн. витрат на оплату послуг аварійного комісара, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 14.08.2014 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів під керуванням ОСОБА_2 та відповідача у справі. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2015 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 20.02.2015 року представник потерпілого звернувся до позивача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 49185,18 грн. Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводились у відповідності до: звіту №990 про оцінку автомобіля від 06.03.2015 року; наказу МТСБУ №2224 від 28.04.2015 року; довідки №1 МТСБУ від 15.04.2015 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих; платіжного доручення №2224 від 29.04.2015 року про перерахунок страхового відшкодування ОСОБА_3 ; платіжного доручення №1369 від 30.03.2015 року про оплату послуг аварійного комісара. На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була. 26.04.2018 року МТСБУ звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в розмірі 8972,04 грн. Рішенням суду від 01.07.2019 року зазначений позов було задоволено, стягнуто виплачене страхове відшкодування у сумі 8972,04 грн. та судовий збір. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 41065,14 грн.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
27.01.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову, а також постановити окрему ухвалу стосовно представника позивача адвоката Сечка С.В. у зв'язку зі зловживанням процесуальними правами й завідомо неправдивим повідомленням суду обставин справи. Відповідач зазначає, що не погоджується із твердженням позивача про те, що позов МТСБУ, який був задоволений рішенням суду від 01.07.2019 року, був заявлений на частину виплаченого страхового відшкодування. У прохальній частині позовної заяви від 27.04.2018 року містилась вимога про стягнення 8972,04 грн., однак ціну позову було зазначено у розмірі 50037,18 грн. та у змісті позову вказувалось, що ця сума складається з сплаченого страхового відшкодування (49185,18 грн.) та витрат на послуги аварійного комісара. В описі вкладення у цінний лист до Дніпровського районного суду м. Києва також вказано про направлення позовної заяви від 26.04.2018 року щодо стягнення 50037,18 грн. Під час судового засідання у справі №755/8519/18 сторона позивача намагалась виправити власне недбальство заявляючи про описку, намагаючись уточнити позовні вимоги та подаючи заяву про зміну підстав позову, у якій було змінено не лише посилання на норму матеріального закону, а й містилось викладення прохальної частини в новій редакції. Вказана заява судом прийнята не була. Відповідач зазначає, що сума стягнення, вказана в ціні позову має відповідати сумі стягнення, яка зазначена в прохальній частині. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право МТСБУ на регресне стягнення страхового відшкодування частинами. Якщо ж виходити з положень ч. 2 ст. 264 ЦК України, то реалізація такого права має бути свідомою та цілеспрямованою, натомість прохання стягнення меншої суми за попереднім позовом було результатом недбальства представника позивача. На думку сторони відповідача, саме з метою приховування наведених фактів, представником позивача було додано до позовної заяви лише вступну та резолютивну частини рішення суду, а не повний текст. Посилаючись на положення ст.ст. 13, 16, 44, 262 ЦПК України відповідач просить постановити по відношенню до представника позивача окрему ухвалу. Також відповідач вказує, що у попередньому позові вартість послуг аварійного комісара була вказана у сумі 1000,00 грн., в заяві про зміну підстав позову 852,00 грн., а у цій позовній заяві вказана відповідна сума у розмірі 412,00 грн. Відповідач вважає, що в даній ситуації у позові має бути відмолено в зв'язку зі зловживанням позивачем своїми правами, а також у зв'язку зі спливом строку позовної давності з урахуванням позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 24.04.2019 року у справі №523/10225/15-ц стосовно застосування положень ч. 2 ст. 264 ЦК України. Також відповідач посилається на правові позиції Великої палати Верховного Суду викладені у постановах від 19.11.2019 року (справа №911/3680/17), від 19.11.2019 року (справа №911/3677/17), від 26.11.2019 року (справа №914/3224/16). Твердження позивача про переривання позовної давності є безпідставним внаслідок порушень процесуальних норм та неправильного застосування норм матеріального права. Сплив позовної давності, про застосування якої зазначено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові. Ураховуючи викладене, відповідач заявляє про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення страхового відшкодування у сумі 41065,14 грн. та витрат на послуги аварійного комісара в сумі 412,00 грн.
Ухвалою суду від 27.01.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
12.02.2020 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив сторони відповідача на позовну заяву зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить відмовити відповідачу у постановленні окремої ухвали посилаючись на те, що виходячи зі змісту вступної та резолютивної частини рішення суду від 01.07.2019 року, представник позивача звертаючись із позовом до суду повідомив суд про наявність часткового задоволення вимог МТСБУ за правовідносинами пов'язаними із фактом завдання шкоди. Повідомлення про часткове задоволення вимог спростовує твердження представника відповідача про процесуальні зловживання з боку представника позивача. Посилаючись на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представник позивача вказує, що оцінюючи дії учасників процесу слід враховувати, що учасник процесу наділений правом захищати свої права і законні інтереси будь-яким наданим законом способом, який він вважає найбільш ефективним у конкретному процесі, та не зобов'язаний піклуватись про комфортність процесу для протилежної сторони. Він має право обирати як активний, так і пасивний спосіб захисту своїх прав. Підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав або охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася з таким позовом. Реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також обирає спосіб захисту такого права.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2015 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 8-10).
За змістом вказаної постанови, ОСОБА_1 14.08.2014 року о 14 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом «Шевроле Лачетті» д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з вулиці Луначарського на Броварський проспект в м. Києві, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Форд Фокус» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.1., 16.11 ПДР України.
На час настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «СКАЙД» згідно полісу №АІ/1386199 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 6).
20.02.2015 року ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду (а.с. 12).
12.03.2015 року ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заяво про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 13).
За змістом звіту №990 від 02.04.2015 року про оцінку автомобіля «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу складників, складає 59022,22 грн. (а.с. 14-38).
Згідно довідки МТСБУ №1 від 15.04.2015 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, сума до сплати складає 49185,18 грн. (а.с. 47).
Відповідно до наказу МТСБУ №2224 від 28.04.2015 року, наказано фінансовому управлінню сплатити на рахунок ОСОБА_3 49185,18 грн. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 48).
За змістом платіжного доручення №2224, страхове відшкодування в сумі 49185,18 грн. здійснене 29.04.2015 року (а.с. 49).
Згідно звіту до справи №25820, акту виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ №3/1-05/5589 від 24.02.2015 року, рахунку №25820 від 06.03.2015 року та платіжного доручення №1369 - 30.03.2015 року МТСБ здійснило виплату за послуги аварійного комісара у сумі 412,00 грн. (а.с. 50-53).
Як вбачається з матеріалів справи, своїм листом від 29.04.2015 року №3/1-05/12668 позивач запропонував відповідачу добровільно компенсувати витрати позивача у зв'язку зі здійсненим ним відшкодування завданої відповідачем шкоди (а.с. 54).
За наявними у справі доказами встановлено, що позивач вже завертався до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до відповідача у якому зазначив ціну позову в розмірі 50037,18 грн., хоча за змістом прохальної частини, просив стягнути з відповідача 8972,04 грн., при тому вказуючи, що послуги аварійного комісара коштували 1000,00 грн. (а.с. 84-85).
Також в матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист із зазначенням про найменування документів - позовна заява про стягнення 50037,18 грн. від 26.04.2018 року з додатками до суду та для відповідача (а.с. 87).
За змістом заяви МТСБУ до суду, яка датована 14.09.2018 року, позивач прохав суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 50037,18 грн. та зазначав, що послуги аварійного комісара було сплачено в розмірі 852,00 грн. (а.с. 88-90).
Зі змісту журналу судового засідання Дніпровського районного суду м. Києва від 10.10.2018 року вбачається, що ухвалою суду позовну заяву було залишено без розгляду (а.с. 91-92).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року у справі №755/8519/18 позов МТСБУ до ОСОБА_1 був задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача 8972,04 грн. страхового відшкодування та судовий збір (а.с. 79-83).
У змісті рішення вказано, що протокольною ухвалою суду від 10.10.2018 року відмовлено стороні позивача в приєднанні до матеріалів справи заяви про зміну підстав позову зі збільшеним розміром позовних вимог та додаткових доказів в зв'язку з недотриманням вимог ч. 3 ст. 49, ч.ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України. Також вказано, що ухвала суду про залишення позову без розгляду від 10.10.2018 року була скасована Київським апеляційним судом. Посилаючись на положення ст. 13 ЦПК України суд зазначив, що критично ставиться до пояснень представника позивача щодо стягнення з відповідача всього розміру страхового відшкодування в сумі 49185,18 грн. та витрат на послуги аварійного комісара в сумі 1000,00 грн., оскільки такі суми до стягнення у позові не заявлено та відсутні докази понесення витрат на послуги оцінювача.
Відповідно до положень ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 3, 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Згідно ст.ст. 21, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст.ст. 33, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до положень ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За змістом ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Зі змісту наявним в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів вбачається, що МТСБУ 29.04.2015 року сплатило потерпілому 49185,18 грн. страхового відшкодування, а 30.03.2015 року сплатило за послуги аварійного комісара 412,00 грн.
При цьому, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року стягнуто з відповідача страхове відшкодування на заявлену МТСБУ у позові суму в розмірі 8972,04 грн.
Отже, розмір невідшкодованої позивачу суми, яка була сплачена потерпілій стороні позивачем становить 40213,14 грн.
Натомість позивач вказує, що недостягнуте відшкодування становить 41065,14 грн.
Будь-яке обґрунтування різниці стягнення у розмірі 852,00 грн. в матеріалах справи відсутнє та є немотивованим з точки зору норм матеріального права щодо регресних вимог, а тому такі вимоги не можуть бути задоволені.
Також не підлягають до задоволення вимоги стосовно витрат позивача на послуги аварійного комісара 412,00 грн. Така сума понесених позивачем витрат підтверджена належними доказами, однак її стягнення не може бути покладене на відповідача, оскільки ці витрати відносяться до внутрішньо-господарської діяльності позивача та не охоплюються положеннями ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ураховуючи, що регресна вимога обмежена саме розміром виплаченого відшкодування, який в даному випадку становить 49185,18 грн.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 40213,14 грн., як різниці між фактично здійсненим відшкодуванням (49185,18 грн.) та стягнутої за рішенням суду суми страхового відшкодування (8972,04 грн.).
На противагу позиції сторони відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено можливості стягнення МТСБУ частинами сплаченого ним страхового відшкодування, суд зазначає, що при цьому нормами чинного законодавства України не передбачено і заборони позивачу здійснювати стягнення по розміру зворотної вимоги у сумі, на яку має право позивач, частинами.
При цьому, вивчивши наявні у справі докази та ураховуючи наявність заяви сторони відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність відмову у задоволенні позову щодо стягнення страхового відшкодування у сумі 40213,14 грн. в зв'язку зі спливом строку позовної давності про наслідки застосування спливу якої заявлено відповідачем у справі.
Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ст.ст. 261, 264 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування у сумі 49185,18 грн. було здійснене позивачем 29.04.2015 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року в повному обсязі був задоволений позов МТСБУ на заявлену до стягнення суму страхового відшкодування у розмірі 8972,04 грн.
Позивач вважає, що пред'явленням позову за яким було ухвалено рішення суду від 01.07.2019 року переривається строк позовної давності у відповідності до положень ч. 2 ст. 264 ЦК України.
Однак суд не може погодитись з такою позицією позивача та вважає, що строк позовної давності у даному випадку сплив і у задоволенні позову у зазначеній вище частині має бути відмолено, оскільки стороною відповідача зроблено заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року по справі №523/10225/15-ц, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Таким чином, позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов'язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред'явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі №911/3677/17, відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов'язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред'явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Така ж правова позиція щодо переривання строку позовної давності міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та низці інших постанов ВП Верховного Суду.
Ураховуючи, що позивач здійсним виплату страхового відшкодування 29.04.2015 року, а звернувся до суду із цим позовом 13.12.2019 року, тобто поза межами трирічного строку, та з огляду на відсутність переривання строку позовної давності подачею позову на суму 8972,04 грн. щодо суми страхового відшкодування в розмірі 40213,14 грн., позивачем пропущений строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 40213,14 грн.
За таких обставин у задоволенні позову щодо стягнення страхового відшкодування у розмірі 40213,14 грн. має бути відмовлено, оскільки відповідне є наслідком спливу строку позовної давності.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 852,00 грн. та витрат на послуги аварійного комісара в сумі 412,00 грн. з підстав їх необґрунтованості та невідповідності нормам матеріального закону, а в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 40213,14 грн., у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
При цьому, суд не вбачає підстав для постановлення відносно представника позивача окремої ухвали, як про це просить сторона відповідача, оскільки суд не вбачає наявності зловживання представником своїми правами. Представник повідомив суд про наявність рішення суду від 01.07.2019 року та суму стягнення за ним, а наявність його повного тексу на рішення суду у цій справі не впливає, оскільки не містить суттєвих обставин, які мають значення для розгляду справи, за виключенням конкретної суми, що була стягнута. Крім того, право на звернення до суду за захистом порушених прав є абсолютним, і в даному випадку чи то помилковість зазначення у позові не всієї суми страхового відшкодування, чи то свідоме бажання сторони позивача спрямоване на стягнення виплаченої суми частинами не має правового значення. Зазначення стороною позивача різних сум на оплату послуг аварійного комісара є питаннями встановлення судом обставин справи та перевірки їх доказами і не можуть вказувати на наявність зловживань, адже відсутність належних доказів є лише підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 76-82, 89, 141, 258-260, 263-265, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 264, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.02.2020 року.
Учасники справи:
Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України (м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Суддя -