Справа № 755/20907/19
"25" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом Громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
28.12.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача у якому просить суд: скасувати постанову ПН ЦМУ 002241 від 16 грудня 2019 року Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області про накладення адміністративного стягнення на Громадянку Республіки Казахстан ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач, маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань через політичні погляди у країні походження перебуває в Україні. 26 листопада 2019 року Позивач звернулася до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 26 листопада 2019 року вищезазначену заяву Позивача було прийнято, на ім'я Позивача було видано довідку про звернення за захистом № 011066, строк дійсності якої встановлений до 26 грудня 2019 року. 12 грудня 2019 року Позивач мала з'явитися до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області для проведення інтерв'ю, однак через поважу причину не змогла цього зробити через проблеми зі здоров'ям. (Позивач страждає на ерозивний езофагіт, про що було зазначено в анкеті особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, 26 листопада 2019 року). Повідомити про причин неприбуття Позивач не мала можливості через погане самопочуття в цей день, а наступні два дні перепадали на вихідні дні, ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області не працювало, тому Позивач з'явилася до управління в максимально короткий термін: в понеділок 16 грудня 2019 року. У цей же день їй було повідомлено, що відповідно до абзацу третього, четвертого пункту 5.3. «Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» її довідку про звернення за захистом визнано недійсною та повідомлено про те, що позивач має з'явитись до ЦМУ ДМС за адресою: м. Київ, вул.. Петропавлівська, буд. 11 в м. Києві для складення на нех протоколу про адміністративне правопорушення. 16 грудня 2019 року щодо Позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП. Відповідно до вказаного протоколу (ПР МКМ 002244), Позивач порушила право перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення ПН М 00224, на Позивача на підставі ч. 1 ст. 203 КУпАП було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень. Однак, вказану постанову позивач вважаєнезаконною входячи з наступного. Позивач перебувала на території України в період вирішення щодо неї питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вона звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту що підтверджується довідкою про звернення за захистом. Відповідно до п. 5.3. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних; вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, «розгляд заяви визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може бути припиненні будь-якому етапі за відповідним клопотанням заявника. Рішення про припинення розгляду заяви оформлюється наказом органу, в якомі на розгляді перебуває особова справа заявника. Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може бути призупинено за ініціативою територіального органу ДМС у випадку неприбуття заявника до територіального органу ДМС, належним чином повідомленого про дату та час здійснення процедури, передбаченої цими Правилами, без поважних причин або без повідомлення ним причин неприбуття. У разі призупинення розгляду заяви довідка про звернення за захистом в Україні визнається недійсною. Позивач не прибула до ЦМУ ДМС у встановлений час через поважну причину - розлад здоров'я, про що повідомила співробітникам ЦМУ ДМС в максимально короткий термін - наступний робочий день. Таким чином, при складенні протоколу та подальшому притягненні Позивача до адміністративної відповідальності всебічне, повне та об'єктивне з'ясування фактих обставин справи не здійснювалося. Відповідачем не враховано, що Позивач є шукачем захисту в Україні, відноситься до вкрай вразливої групи населення, має проблеми зі здоров'ям - ерозивний езофагіт, про що, у тому числі, було вказано в анкеті особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 26 листопада 2019 року. Не прибула до ЦМУ ДМС у встановлений час через поважну причину - розлад здоров'я. За наведених обставин. позивач вважає, що у даному випадку було порушено вимоги статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 3.8. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, з яких вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому, за сукупності вказаних обставин, позивач просить скасувати вказану постанову та закрити провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідності.
Ухвалою суду від 03.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Поновлено позивачу процесуальний строк звернення до адміністративного суду із позовом.
29 січня 2020 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи тим, що 16.12.2019 року о 14:35, за адресою м . Київ, вул. Петропавлівська, 11 було виявлено громадянку Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з її слів тимчасово проживає за адресою АДРЕСА_2 . Під час перевірки працівниками ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області встановлено, що громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на території України з порушенням правил перебування іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживає без документів на право проживання в Україні. За порушення правил перебування в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні, відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП працівником ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області стосовно громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 002244 від 16.12.2019 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ 002241 від 16.12.2019 у вигляді штрафу, у розмірі 5100 грн.. які отримані позивачем у той же день, штраф сплачено не було. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_1 , пояснила лише те, що у зв'язку з сімейними обставинами не мала змоги своєчасно залишити територію України, інших пояснень не надавала. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що свідчить її власний підпис. Тобто, Позивачем не повідомлялося про обставини на які вона посилається в позовній заяві, про загострення ніби то якихось хвороб, чи звернення до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, із заявою про визнання Позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ні яких документів в підтвердження таких обставин не надавала, що наводить на думку про надуманість міркувань викладених в позовній заяві. В позовній заяві зазначено, що Позивач страждає на ерозивний езофагіт, не надаючи ніяких підтверджуючих документів токого захворювання та підтверджень відсутності можливостей вільного пересування в зазначений Позивачем час. Крім цього, з наданих до суду документів видно, що громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_1 , отримала довідку про звернення за захистом в Україні, лише 20.12.2019, тобто, після того як була притягнута до адміністративної відповідальності. Отже, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та з метою запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими громадянами. Так, в позовній заяві не наведено жодного факту та не надано жодного доказу які спростовували б законність винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 від 16.12.2019 року. Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ№ 002241 від 16.12.2019 є правомірною та не підлягає скасуванню.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи, 16 грудня 2019 року, першим заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області Пустовіт О. О., відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , винесено постанову серії ПН МКМ№002244 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, зі змісту якої вбачається, що 16.12.2019 року о 14 год. 35 хв. по вул. Петропавлівська, 11 в м. Києві було виявлено громадянку Республіки Казахстан ОСОБА_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні, чим порушила ст. 4 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн. (а.с. 3-4).
16.12.2019 року відносно позивача складено протокол за проживання без документів на право проживання в Україні за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 203 КУпАП. (а.с. 5).
Згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За змістом ст.ст. 9, 33 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 248 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
За змістом ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення, ДМС відповідно до покладених на неї завдань: приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з Україниє.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»,біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно ст.. 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.
Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначений ст.. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відповідно до якого, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов'язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.
Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.
В той же час, згідно ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
За змістом статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №3773-VI), іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно пункта 3 статті 3 Закон України №3773-VI довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року №649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 року за №1146/19884, визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є: копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову ПН МКМ 002244 від 16 грудня 2019 року про притягнення громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, оскільки позивач, прибувши нелегально на територію України, у визначений законом термін з заявою про визнання біженцем або особи, яка потребує додаткового захисту до уповноваженого органу не звернулась, а отже, перебувала на території України нелегально, тобто в порушення вимог ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тому такі дії несуть за собою відповідальність передбачену ч. 1 ст. 203 КУпАП, в той же час, доказів, які підтверджують відсутність правопорушення в матеріалах відсутні.
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача, про те, що вона не мала змоги прибути до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області 12 грудня 2019 року у зв'язку з хворобою, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували що позивач страждає на ерозивний езофагіт, в той же час в матеріалах наявна довідка про звернення за захистом в Україні №011122, яка отримана позивачем 20.12.2019 року, після винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та дійсна до 26.06.2020 року, за наведених обставин, станом на 16.12.2019 громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_1 перебувала на території України без документів на право проживання в Україні.
Згідно статі 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, ст.ст. 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 25.02.2020 року.
Учасники справи:
Позивач - громадяника Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 );
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02125, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, код ЄДРПОУ 42552598).
Суддя -