Справа № 755/11659/18
"19" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарями Юдицьким К.О., Головатюк І.І., Рудь Н.В.,
Бурлака Д.О.
за участі
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та
в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення. Свої вимоги мотивувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 . У спірній квартирі проживають відповідачі: ОСОБА_3 - її син, ОСОБА_6 - дружина сина, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 - доньки сина. Рішенням Апеляційного суду м. Києві від 07 лютого 2013 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2012 року скасовано, ухвалене нове рішення наступного змісту: у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування відмовлено. Відповідно до довідки житлово-будівельного кооперативу «Сатурн» відповідачі зареєстровані у спірній квартирі: ОСОБА_3 - з 1990 року. Проте позивач згоди на проживання та реєстрацію відповідачів не надавала. Відповідачі продовжують порушувати права позивача шляхом перешкоджання користування та розпорядженням власним майном. Просить про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку строщеного позовного провадження.
19 лютого 2020 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_2 .
Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позов. Додатково пояснила, що у 2010 році відповідачі без дозволу власника квартири зробили переобладнання. Син позивача та його дружина перешкоджають позивачу проживати у спірній квартирі, тому позивач змушена постійно звертатися до поліції.
Відповідач ОСОБА_3 не визнав позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позов та у заперечення на відповідь на відзив.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 підтримав пояснення відповідача ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , позов не визнала. Пояснила, що з відповідачем ОСОБА_3 - сином власника спірної квартири з 1993 року одружена та переїхала у спірну квартиру. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які з дня народження проживають у спірній квартирі та зареєстровані.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила.
Представники третіх осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.7,8,9).
Згідно довідки житлового кооперативу «Сатурн» у спірній квартирі зареєстровані відповідачі: син ОСОБА_3 з 24 липня 1990 року, онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 квітня 2004 року, онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25 листопада 2011 року (а.с. 18).
Згідно письмової інформації Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації відповідач ОСОБА_6 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19-20).
Згідно письмової інформації Дніпровського управління поліції Головного управління у м. Києві позивач неодноразово в період 2010-2017 роки зверталася до чергової частини з приводу протиправних дій та насильства у сім'ї за адресою проживання: АДРЕСА_2 (а.с.21-23).
Позивач просить про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення.
Підставою зазначено, що відповідачі проживають без законних підстав та порушують права позивача шляхом перешкоджання користування та розпорядженням власним майном
На підтвердження позовних вимог позивач надала суду рішення Апеляційного суду м. Києві від 07 лютого 2013 року, яким рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2012 року скасовано, ухвалене нове рішення наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - онука (а.с. 10-13, 14-16).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач ОСОБА_3 скористався своїм правом подачі відзиву до позову, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідач та його неповнолітні доньки користуються спірною квартирою на законних підставах. Відповідачі не перешкоджають проживанню позивача у спірній квартирі. Відповідач ОСОБА_6 за згодою позивача тимчасово зареєстрована у спірній квартирі.
Відповідач ОСОБА_3 на підтвердження відзиву надав суду письмову відповідь прокуратури Дніпровського району м. Києва, в якій вказано, що судом апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання права користування за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є такими, що не підлягають задоволенню оскільки зазначені особи користуються спірною житловою площею на законних підставах, ОСОБА_3 був вселений до квартири АДРЕСА_1 як член сім'ї власника, а на вселення ОСОБА_7 за приписами ст. 156 ЖК УРСР згоди власника квартири не потрібно, так як вона вселилася як неповнолітня дитина члена сім'ї власника, про що зазначено в мотивувальній частині рішення. ОСОБА_4 , 1994 року народження, також вселилась в цю квартиру як неповнолітня дитина члена сім'ї власника та зареєстрована з 2008 року (а.с. 81-82).
Позивач скористалася своїм правом подачі відповіді на відзив, у якій вказала, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у спірній квартирі з 24 липня 1990 року, відповідач ОСОБА_6 проживає в квартирі разом з чоловіком без реєстрації, позивач згоду на її постійне проживання не давала, відповідач не є членом сім'ї власника квартири, право на тимчасове проживання закінчилося 15 серпня 2011 року. Відповідач ОСОБА_3 систематично порушує правила співжиття, зробив неможливим для позивача-його матері проживання в одній квартирі: заподіяв тілесні ушкодження позивачу, перешкоджав в користуванні квартиро, постійно вчиняє сварки. Відсутнє також право на проживання у спірній квартирі ОСОБА_4 . Право проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 є похідним від права на проживання у спірному приміщенні її батька ОСОБА_8 . Оскільки батько втрачає право на проживання в спірній квартирі внаслідок своєї неправомірної поведінки право на проживання втрачається у неповнолітній дитини.
Позивачем на підтвердження відповіді на відзив надано суду постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.136), рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2013 року про вселення позивача у спірну квартиру (а.с.138-140).
Відповідач ОСОБА_3 скористався своїм правом подачі заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що в матеріалах справи відсутні докази систематичного порушення ним правил співжиття. Будь-якого насилля по відношенню до матері він не проявляв. Позивачем надано підтвердження цьому, а саме постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. ОСОБА_6 , хоч і не перебуває з позивачем у безпосередніх родинних зв'язках, але фактично проживає та веде спільне господарство з позивачем, зокрема, приймає участь у витратах на утримання житла, його ремонті, у спільному харчуванні, купівлі майна для спільного користування.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , не скористалися процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Представники третіх осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не скористалися своїм право подачі письмових пояснень щодо позову.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч.1 ст. 316 та ч.1 ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Зазначені норми визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до положень ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 116 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ними, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичними порушеннями правила співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ч.3 ст.116 цього кодексу, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Згідно п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . У спірній квартирі проживають та зареєстровані син ОСОБА_3 з 24 липня 1990 року як член сім'ї, онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 квітня 2004 року, онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25 листопада 2011 року.
З огляду на встановлене зазначені особи користуються спірною житловою площею на законних підставах.
При вирішенні питання про виселення на підставі статті 116 ЖК Української РСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ, тощо.
Будь-яких належних та допустимих доказів порушення відповідачами правил співжитття позивачем не надано.
У наданих позивачем доказах, які містяться в матеріалах справи, відсутні відомості щодо вжиття до відповідачів за порушення правил співжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Відповідач ОСОБА_6 проживає в квартирі разом з чоловіком - відповідачем по справі ОСОБА_3 без реєстрації, право на тимчасове проживання закінчилося 15 серпня 2011 року. Позивач згоду на постійне проживання відповідача, яка не є членом сім'ї власника квартири, не давала.
За встановлених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення задовольнити частково: позбавити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , права користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_6 з житлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . В решті вимог відмовити.
При поданні позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. 80 коп., відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом. Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
З урахуванням викладеного суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 320 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 41, 43, 129 Конституції України ст.ст. 9, 64, 66, 67, ч. 1 ст. 109, 116, 150 ЖК України, ст.ст. 16, 316, 317, 321, 383, 391 ЦК України, п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353, 430 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , права користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .
Усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_6 з житлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , витрати по оплаті судового збору в сумі 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 лютого 2020 року.
Суддя Н.Є.Арапіна