Справа № 755/5649/19
"21" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Гончарука В.П.
за участі секретаря Гриценка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю. Просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивував тим, що він є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2017 року. В даній квартирі позивач проживає з 2000 року, володіє відкрито, сплачує житлово-комунальні послуги та несе самостійно тягар утримання даного майна.
Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не відкривалась і спадкоємці першої черги за законом, а саме син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину не приймав до дня смерті (липень 2008р).
Як стало відомо, ОСОБА_3 помер в 2008 році перебуваючи на стаціонарному лікуванні в КМКЛ № 5 та був похований за рахунок місцевого бюджету.
Але, позивач вважав власником 1/2 частини квартири ОСОБА_3 , тобто з часу відкриття спадщини після смерті матері ( ОСОБА_2 ) і не знав, що останній не вчиняв жодних дій із прийняття та оформлення своїх спадкових прав.
Про смерть ОСОБА_3 взнав випадково. ОСОБА_1 з липня 2008 року, тобто понад 10 років добросовісно володіє чужим майном (1/2 частини квартири) і не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності, оскільки не є спадкоємцем за законом, так як на час відкриття спадщини єдиним живим спадкоємець першої черги був син померлої ОСОБА_3 .
Таким чином, фактично 1/2 частина спірної квартири є безхазяйною річчю, хоча на облік відповідним органом не бралась.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового розгляду подав заяву про розгляд справи без його участі, та в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 344 ЦК України визначає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У відповідності до вказаної статті володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).
Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.
Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
29 грудня 1995 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, зареєстрований у реєстрі за № 234, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_1 . На заповіті наявна відмітка про те, що станом на 25.02.2017 року заповіт не змінювався та не скасовувався.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2017 року у справі 755/5081/17, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кабаєва Алла Анатоліївна, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задоволено, встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , що складається із Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дане рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, право власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.01.2018 року № 110077354.
В свою чергу, як встановлено в ході судового розгляду, інша Ѕ частина спірної квартири АДРЕСА_1 не успадковувалась.
Спадкоємцем першої черги за законом на Ѕ частину спірної квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 був її син ОСОБА_3 , однак останній у встановленому законом порядку спадщину не прийняв.
Крім того, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть від 06 серпня 2019 року № 00023589302.
Відповідно до листа Першої Київської держаної нотаріальної контори від 22 листопада 2019 року № 10421/01-16, та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 22 листопада 2019 року № 58437440 спадкова справа, щодо майна померлого ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 не заводилась.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року за №5, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:
-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст. 344 ЦК України).
Враховуючи положення ст.ст. 335 та 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Також, відповідно до роз'яснень, викладених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто, на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом.
Таким чином, позивач в судовому засіданні підтвердив той факт, що проживав добросовісно, відкрито та безперервно в спірній квартирі більше десяти років, сплачував заборгованість за житлово-комунальні посли та спорів, щодо даного майна протягом всього періоду володіння не виникало, що і підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладене у суду є законні підстави для визнання права власності за набувальною давністю за позивачем на спірну частину квартири, у судовому порядку, оскільки даний засіб набуття права власності можна віднести до первісного, через те, що права набувача не ґрунтуються на попередній власності, а залежать тільки від сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого, безперервного володіння майном як своїм.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 328, 344, 397 ЦК України, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року за №5 та керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 21 січня 2020 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Київська міська рада (місце знаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141).
Суддя: