ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/351/20
провадження № 4-с/753/89/20
"25" лютого 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Козін В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Наталії Василівни, заінтересовані особи: Головне управління ДФС у м. Києві, Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві, суд -
ОСОБА_1 у порядку ст. 447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Н.В., заінтересовані особи: Головне управління ДФС у м. Києві, Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві. Мотивуючи свої вимоги тим, що державним виконавцем у порушення Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 03 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження по виконанню постанови Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року про пригянення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України щодо стягнення з нього - ОСОБА_1 накладеного штрафу у сумі 20 400 грн. 00 коп., а не 10 200 грн. 00 коп., як визначено постановою суду, та судового збору 384 грн. 20 коп. Зважаючи на невідповідність суми стягнення, як визначено рішенням (постановою суду) - 10 200 грн. 00 коп., й суми стягнення, як визначено державним виконавцем, що складає удвічі більшою - 20 400 грн. 00 коп., просить скасувати вказану постанову. Вважає, що наявність оскаржуваної постанови порушує його права, як сторони виконавчого провадження (боржника).
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримав з тих же підстав та просив її задовольнити, тим самим, поновивши його права, як боржника в межах виконавчого провадження.
В судове засідання державний виконавець не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).
Державним виконавцем надано відзив на скаргу, у якому з доводами скарги не погодився, вважаючи, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у відповідності до вимог закону, а визначена сума стягнення - 20 400 грн. 00 коп. - проведена із урахуванням положення ст. 308 КпАП України. Так, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Й у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
З метою забезпечення процедури розгляду скарги на дії державного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України повідомлялись сторони виконавчого провадження та державний виконавець про час та місце його проведення, й про необхідність забезпечення суду матеріалами виконавчого провадження.
Матеріали виконавчого провадження стали предметом дослідження в ході розгляду скарги судом.
В судове засідання заінтересована особа (стягувач) не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності державного виконавцям та стягувача, на підставі доказів, наявних в матеріалах скарги, та за погодженням скаржника.
Вислухавши скаржника, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи, у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги із наступних підстав.
З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.
Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).
Судом встановлено, що на виконанні державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з 03 грудня 2019 року перебуває виконавче провадження з примусового виконання постанови, виданої Дарницьким районним судом м. Києва від 20 вересня 2019 року за наслідками розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у сумі 20 400 грн. 00 коп. та судового збору - 384 грн. 20 коп.(матеріали виконавчого провадження).
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем встановлено та констатовано факт про те, що рішення (постанова) суду боржником не виконується, що стало підставою для винесення постанови державним виконавцем від 03 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження із визначення суми стягнення штрафу відповідно до положення ст. 308 КпАП України.
Так, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суд вважає, що оскаржувані виконавчі дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києвівід 03 грудня 2019 року - про відкриття виконавчого провадження із зазначенням суми стягнення у подвійному розмірі (10 200 грн. 00 коп. х 2 = 20 400 грн. 00 коп.)державним виконавцем вчинені у відповідності до вимог ст. 308 КпАП України правомірно.
Відтак вважати, що державним виконавцем у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно відкрито виконавче провадження із зазначенням суми стягнення (штрафу) у подвійному розмірі (10 200 грн. 00 коп. х 2 = 20 400 грн. 00 коп.)- є безпідставним, оскільки вчинені таким державним виконавцем в межах процедури проведення виконавчих дій й з метою забезпечення виконання судового рішення, й у відповідності до ст. 308 КпАП України.
Відповідно до ч.1 ст. 307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
А відповідно до ст. 308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Рішення суду є обов"язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеним та безпідставним.
Відповідно, судом встановлена правомірність дій держвного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.
Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавста прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 452 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
За таких підстав зі скаржника на користь держави підлягають стягненню 420 грн. 40 коп. - судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, ст.ст. 307, 308 КпАП України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Наталії Василівни, заінтересовані особи: Головне управління ДФС у м. Києві, Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , інформація про ідентифікаційний код платника податків відсутня, на користь держави 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. - судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.