ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14029/19
провадження № 3/753/4981/19
"24" липня 2019 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Тамара Олександрівна, розглянувши адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 738 від 12 липня 2019 р., складеного старшим оперуповноваженим управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту Національної поліції України Шкуратовським Д.В., стосовно вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 начальником відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області за вчинення корупційного правопорушення згідно з пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, примітки до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 даного Закону несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вказане правопорушення вчинено при наступних обставинах.
Наказом прокурора Київської області від 30.01.2017 №12к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області, звільнивши з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя зазначеної прокуратури.
Згідно з наказом Генеральної прокуратури України від 26.09.2014 №1645к ОСОБА_1 присвоєно класний чин старшого радника юстиції.
09.02.2011 ОСОБА_1 прийняв присягу працівника прокуратури.
При прийнятті на службу в органи прокуратури Онатія О.В. письмово попереджено про відповідальність за вчинення корупційних або пов'язаних із корупцією правопорушень.
Отже, ОСОБА_1 , будучи прокурором, був належним чином попереджений про встановлені Законом обмеження.
Згідно з підпунктом «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є посадові та службові особи органів прокуратури.
Відповідно до абзацу 14 ч. 1 ст. 1 Закону суб'єкти декларування - особи, зазначені у п. 1. пп. «а» і пп. «в» п. 2. п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Отже, ОСОБА_1 , будучи начальником відділу міжнарожнародного співробітництва прокуратури Київської області, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Абзацом 2 частиною 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
У відповідності до абз. 1 п. 2 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом. Зазначені декларації підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Законом.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення НАЗК.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону.
Рішенням НАЗК від 10.06.2016 №2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №958/29088) «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (зі змінами, внесеними рішенням НАЗК від 18.08.2016 №1) визначено, що система подання та оприлюднення відповідно до декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розпочинає свою роботу в два етапи:
1) перший етап - з 00 годин 00 хвилин 01 вересня 2016 року для таких типів декларацій (повідомлень) та суб'єктів декларування:
щорічні декларації за 2015 рік службових осіб, які станом на 01 вересня 2016 року займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище. Зазначені у цьому абзаці декларації подаються протягом 60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці;
декларації, передбачені абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону (декларації осіб, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування), службових осіб, які 01 вересня 2016 року чи пізніше цієї дати припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та станом на день такого припинення займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище;
повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, передбачені частиною другою статті 52 Закону, службових осіб, які станом на 01 вересня 2016 чи пізніше цієї дати займають згідно зі ст. 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) другий етап - з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2017 року для всіх інших суб'єктів декларування та декларацій (повідомлень), передбачених Законом.
Відповідно до пп. 3 п. 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 №3, декларація суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2, пункті 5 частини 1 статті 3 Закону, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Отже, ОСОБА_2 будучи прокурором, був зобов'язаний з 01.09.2016 у разі припинення діяльності подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Наказом прокуратури Київської області від 17.07.2017 № 650-к ОСОБА_1 з 16.08.2017 звільнено з посади начальника відділу міжнародного співробітництва за власним бажанням сторін та припинено службу в органах прокуратури.
Підставою для звільнення є письмова заява ОСОБА_2 .
Отже, ОСОБА_2 , будучи звільненим з посади начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області був зобов'язаний у наступному році, після припинення діяльності, подати декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто подати декларацію за 2017 рік у 2018 році (до 01.04.2018)
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), декларацію після звільнення за 2017 рік ОСОБА_1 подав лише 03.01.2019, тобто не своєчасно без поважних причин.
Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_2 з приводу несвоєчасного подання декларації після звільнення за 2017 рік встановлено, що це трапилось у зв'язку із заклопотаністю власними справами.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною в частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП установлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, -
тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, що вчиняється суб'єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальної відповідальності за статтею 366-1 Кримінального кодексу України, суб'єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об'єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб'єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.
ОСОБА_1 обіймаючи з 30.01.2017 по 16.08.2017 посаду начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області, маючи класний чин старшого радника юстиції, будучи відповідно до пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону та примітки до статті 172-6 КУпАІІ, суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 даного Закону та пп. 3 п. 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 №3, після припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування (з 16.08.2017), несвоєчасно без поважних причин 03.01.2019 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є дата закінчення етапу системи подання та оприлюднення відповідно до Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 00 годин 00 хвилин 01.04.2018.
Фактичним моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є дата зібрання усіх матеріалів перевірки та подання рапорту про виявлення всіх необхідних ознак складу правопорушення.
Місце вчинення правопорушення в даному випадку є його адреса реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, через мережу Інтернет з власного ноутбуку знаходячись вдома за вказаною адресою.
Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов'язаним із корупцією правопорушенням.
Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі.
Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог статті 22 КУпАП.
Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.
Таким чином, незалежно від виду суб'єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов'язком є діяти лише в рамках закону (дозволено робити тільки те, що дозволено законом статті 6 Конституції України).
Відповідно до ч. 4 ст. 277 КУпАП «строк розгляду адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо)».
ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування клопотання вказав, що будь-якого умислу на несвоєчасне подання декларації у нього не було та органом Національної поліції України не доведено.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наявність підстав для закриття провадження у справі.
Так, відповідно до пункту 7) частини 1 статті 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
За приписом частини 3 статті 38 КпАП України адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Відтак з огляду на вказане на час розгляду справи в суді строки накладення адміністративного стягнення закінчилися.
Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 247, частиною 3 статті 38, статтями 279, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена прокурором, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя: