ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9240/18
провадження № 2/753/807/20
"27" листопада 2019 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі головуючого судді Даниленко В.В. при секретарі Скромна І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва, в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.04.2018року його згідно з наказом №755/ос від 18.04.2018року про припинення трудового договору, було звільнено з посади головного інженера Департаменту приміських пасажирських перевезень ПАТ «Українська залізниця» за п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку із скороченням штату на підставі повідомлення від 21.09.2017року №Цкадр-586, рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» від 20-21.12.2016 (протокол №87), наказу від 16.01.2017 за №022 «Про деякі питання діяльності ПАТ «Укрзалізниця», листа від 15.03.2018 за №УЗ проф-52.
Вважає, що звільнення було проведено не у відповідності до вимог чинного трудового законодавства, з порушенням порядку вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема, з недотриманням вимог і процедури, а також належного оформлення необхідних документів, які є важливою умовою для скорочення штату, та без урахування гарантій для працівників, обраних до складу профспілкових органів, що в результаті є підставою для визнання наказу про звільнення незаконним, і як наслідок, поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зазначив, що такими неправомірними діями відповідач завдав йому моральної шкоди, яка виразилась у стресах, душевних стражданнях, переживаннях.
Враховуючи викладене, позивач був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.
В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали вимоги позову та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, зазначив, що вимоги позивача про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення нароботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та незаконними, а обставини, на які посилається позивач, недоведеними та не обгрунтованими.
Суд, заслухавши думки учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви від 01.09.2014 та наказу про переведення на іншу роботу №2213/ос від 03.09.2014 ОСОБА_1 призначений на посаду головного інженера Департаменту приміських пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця».
Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право в тому числі на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
20-21.12.2016 правління ПАТ «Укрзалізниця» ухвалило рішення №05-87-1342 про затвердження Положення та нової структури Департаменту пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується Витягом з протоколу №87 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 20-21.12.2016.
Відповідно до п. 4.1. Витягу з протоколу №87 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» затверджено нову структуру Департаменту приміських пасажирських перевезень чисельністю 32 штатні одиниці згідно з додатком 5 до протоколу ввести її в дію наказом ПАТ «Укрзалізниця».
Пунктом 4.2.-4.3. Протоколу затверджено Положення про Департамент приміських пасажирських перевезень та доручено начальнику Департаменту управління персоналом та соціальної політики забезпечити переведення та вивільнення працівників Департаменту приміських пасажирських перевезень з дотриманням вимог чинного законодавства.
На підставі вказаного посада головного інженера Департаменту приміських пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця» вилучена зі штатного розпису.
Відповідно до ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в тому числі у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Листом від 21.09.2017 №Цкадр-586 позивача повідомлено про вилучення зі штатного розпису посади, яку він обіймає. Також позивач повідомлений, що йому буде запропоновано посади для подальшого працевлаштуванні, а в разі відмови від запропонованих посад трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. З даним листом від 21.09.2017 Позивач ознайомлений під особистий підпис 26.09.2017.
Згідно ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Додатком до Листа від 21.09.2017 №Цкадр-586 на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України Позивачу запропоновано наступні посади для подальшого працевлаштування: інженер першої категорії виробничого підрозділу «Центр регіональних перевезень пасажирів» філії «Пасажирська компанія»; провідний інженер відділу координації діяльності підрозділів Департаменту оперативного моніторингу; начальник відділу моніторингу виробничо-технологічного комплексу Департаменту оперативного моніторингу; провідний інженер відділу управління якістю послуг Департаменту менеджменту якості продукції та послуг; провідний інженер відділу організації експлуатації рухомого складу Служби приміських пасажирських перевезень регіональної філії «Південно-західна залізниця»; провідний інженер відділу організації ремонту рухомого складу Служби приміських пасажирських перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця»; інженер відділу тарифів, умов перевезень та роботи з місцевими станами виконавчої влади Служби приміських пасажирських перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця»; провідний економіст відділу експлуатаційної статистики та методології Управління статистики.
30.11.2017 Позивач отримав вказаний додаток до листа з запропонованими посадами, про що свідчить його особистий підпис та уточнення Позивача про те, що відповідь з цього питання ним буде надано протягом трьох робочих днів.
У зв'язку з відсутністю відповіді Позивача на пропозицію посад для подальшого працевлаштування, 07.12.2017 складено акт за підписом заступника директора Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики Н.М. Запольської, начальника відділу обліку персоналу Департаменту розвитку персоналу та кадрової політки С.М. Шара, головного фахівця відділу обліку персоналу Департаменту розвитку персоналу та кадрової політки В.В. Крупинської. Як вбачається зі змісту даного акту, станом на 14-00 год. 07.12.2017 відповіді від ОСОБА_1 , головного інженера Департаменту приміських пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця», стосовно запропонованих йому вакансії для подальшого працевлаштування не надійшло.
Листом Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці №УЗпроф-52, профспілковим комітетом на засіданні 06.03.2018 прийнято рішення про надання згоди на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Даний лист АТ «Укрзалізниця» отримано 22.03.2018.
Наказом №755ос від 18.04,2018 звільнено з 19.04.2018 Позивача з посади головного інженера у зв'язку зі скороченням штату за ст. п 1 ст. 40 КЗпП.
Відповідно до витягу з Книги обліку трудових книжок і вкладишів до них позивач отримав трудову книжку 18.04.2018, про що свідчить його особистий підпис.
Як вбачається з Розрахунку заробітної плати за квітень 2018 складений Філією «Центр сервісного забезпечення», Позивачу нараховано до виплати 41394,57 грн., з яких утримано 17299,81 грн., сплачено на картку 24090,00 грн., та нараховано до виплати 4,76 грн.
Відповідно до Платіжної відомості № 847 на видачу розрахункових при звільнені за квітень ОСОБА_1 належить сума до сплати 24090,00грн, разом з тим, до сплати належить ОСОБА_2 - 9450,00 грн., ОСОБА_3 - 2600,00 грн., що разом становить 36140,00 грн.
Крім того, зі змісту Платіжного доручення №858475 від 20.04.2018 вбачається, що 20.04.2018 Філія «Центр сервісного забезпечення ПАТ «Укрзалізниця» перераховано 36140,00 грн., призначення платежу: розрахункові при звільненні за квітень 2018 року згідно платіжної відомості від 19.04.2018 №847.
Таким чином, розрахунок з Позивачем при звільненні проведено у повному обсязі та відповідно до норм КЗпП України, що підтверджується вищезгаданими документами.
Крім того, працівнику сплачено вихідну допомогу, відповідно до ст. 44 КЗпП України.
Аналізуючи зібрані докази, суд вважає, що ПАТ «Укрзалізниця» дотримано всіх вимог закону щодо звільнення Позивача, а саме: дійсно відбулись зміни у структурі Департаменту приміських пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця», вилучено посаду головного інженера, яку займав Позивач, про що свідчить рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» від 20-21.12.2016; позивач попереджений про наступне вивільнення, відповідно до вимог закону та йому запропоновано всі вакантні посади, про що свідчать листи з особистим підписом останнього; позивачем не надано згоду на переведення на іншу роботу, про що свідчить складений 07.12.2017 акт та не спростовується позивачем; Позивач не скористався переважним правом на залишення на роботі, відповідно до вимог ст. 40 КЗпП України.
Суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 незаконним не підлягає задоволенню, оскільки належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами обставини на які посилається позивач не підтверджені.
За встановлених обставин, суд вважає, що посилання позивача ОСОБА_1 на те, що звільнення його з роботи мало місце з порушенням трудового законодавства, як на підстави для задоволення позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні не встановлено будь-яких порушень при прийнятті рішення (видання наказу) про звільнення позивача, не підлягає задоволенню вимога позивача про поновлення його на роботі у відповідача по факту звільнення з роботи, тому має бути відмовлено і в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, як заявлених без достатніх підстав; тобто в задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено у повному обсязі заявлених та підтриманих позивачем вимог.
Не підлягають задоволенню і решта заявлених позовних вимог - про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними.
Зважаючи на те, що позивач був звільнений відповідно до вимог чинного законодавства, порушення його прав відсутні, тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача є безпідставними.
Згідно ст.133, ст.141 ЦПК України оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, тому судовий збір, від якого був звільнений позивач при зверненні до суду, відноситься за рахунок держави.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України, ст.2; 2-1; 26-28 КЗпП України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: