Справа № 752/26647/19
Провадження № 3/752/829/20
27.01.2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Первушина О.С., розглянувши матеріали, що надійшли від Голосіївського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 180663 від 28.08.2019 року, ОСОБА_1 17.08.2019 року приблизно о 09 годині 39 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , а саме - ображала останню та вчиняла сварки, тобто вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та показала суду про те, що 17.08.2019 року між нею та тіткою її чоловіка - ОСОБА_3 виник словесний конфлікт на побутовому рівні в ході якого саме ОСОБА_3 словесно ображали її та її чоловіка, однак вона ніяких дій по відношенню до неї не вчиняла. Зазначив, що працівниками поліції відносно неї необгрунтовано було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Заслухавши особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи, надходжу до наступних висновків.
Так, за змістом ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність особи настає за умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Згідно ч.1 п. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особа, якій виповнилося 16 років, і яка вчинила насильство до доного із членів своєї сім'ї, однак у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР № 180663 від 28.08.2019 року, складеному відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не зазначено вчинення яких умисних дій ОСОБА_1 призвело до вчинення домашнього насилля в сім'ї.
Таким чином, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР №180663 від 28.08.2019 року, складеному відносно ОСОБА_1 за статтею 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративне правопорушення свого ствердження не знайшли, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено вчинення ОСОБА_1 умисних дій психологічного характеру, внаслідок яких було завдано шкоди психологічному здоров'ю потрепілої - ОСОБА_2 .
Згідно статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержавних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченої особи.
На підставі викладеного, суд надходить до висновку про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів які б підтверджували те, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , внаслідок чого було завдано шкоди психологічному здоров'ю останньої, а тому суд надходить до висновку про необхідність у відповідності до вимог ст. 247 ч. 1 п. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закриття провадження у даній справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 283, 284 ч. 1 п. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.С. Первушина