Справа № 727/11355/19
Провадження № 2/727/187/20
25 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Булега Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя посилаючись на те, що 31 серпня 1979 року між ним та відповідачем відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації актів зроблено запис за №1603.
У період перебування в шлюбі ними була придбана за договором купівлі-продажу від 24 грудня 1992 року квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв.м, в тому числі житловою площею 37,8 кв. м, вартістю 11376 крб., в якій вони з дружиною проживали та були зареєстровані.
Згідно довідки ТОВ «Бізнес-сервіс «Нерухомість» вартість квартири на сьогоднішній день становить 549976,00 грн.
Оскільки, майно було придбане ним та відповідачем в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
А тому просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв. м, в тому числі житловою площею 37,8 кв.м.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 70 Сімейного Кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.ст. 368, 372 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності - є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Також, стаття 369 ЦК України вказує, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Згідно п.п. 22, 23, 28, 30 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» - вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Відповідно до Сімейного кодексу України спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Судом встановлено, що сторони з 31 серпня 1979 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією паспорта (а.с. 8, 4-5).
24 грудня 1992 р. відповідач на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв. м, в тому числі житловою площею 37,8 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу(а.с. 9).
Позивач був зареєстрований в спірній квартирі з 27 липня 1993 р. (а.с.10).
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що необхідно визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв. м, в тому числі житловою площею 37,8 кв.м.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 16, 325, 328, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 259, 263, 265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв. м, в тому числі житловою площею 37,8 кв.м.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 28 лютого 2020 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: