Справа №718/3482/19
Провадження №2-а/718/39/19
(повне)
19.02.2020 рокуКіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Нерушка Т.І.
секретаря - Пентелюк І.І.
за участі: позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора І батальйону І роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області капрала поліції Романовича Юрія Богдановича про визнання рішення посадової особи щодо притягнення до адміністративної відповідальності незаконним та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою серії ЕАК № 1851221 від 11.12.2019 року він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 11.12.2019р. о 20:23год., керуючи транспортним засобом ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 , в м.Кіцмань по вул.Незалежності, 48, проїхав на забороняючий сигнал світлофора саме червоний, чим порушив п.8.7.3 ПДР, та а нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Вважає, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконною.
Так, 11.12.2019 року біля 20год. він дійсно керував автомобілем ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався в м.Кіцмань по вулиці Незалежності. Під'їжджаючи до світлофора, розташованого поблизу будинку № 85а, рухаючись у напрямку з м.Тернопіль в сторону м.Ченівці, на зелений сигнал світлофора, коли автомобіль «Форд-Транзит», д.н.з. НОМЕР_3 , проїхав світлофор на протилежній стороні, на якому зупинився службовий автомобіль УПП, в якому перебував інспектор Романович Ю.Б., і вказаний службовий автомобіль без увімкнення проблискового маячка червоного кольору та звукового сигналу різко почав рух на розворот, створивши аварійну обстановку, перегородивши йому дорогу, що змусило його екстрено гальмувати, щоби уникнути ДТП. Побачивши автомобіль, що гальмує, на службовому автомобілі було увімкнено маячок червоного, який почав переслідування автомобіля «Форд-Транзит», д.н.з. НОМЕР_3 . На зупинці міського ринку він побачив службовий автомобіль з увімкненим маячком та зупинився. Працівник поліції повідомив, що ним порушено п.8.7.3 ПДР, він проїхав на червоний сигнал світлофора, оскільки на перехресті по вулиці Незалежності з протилежних сторін поблизу будинку № 48 та будинку № 85а світлофори працюють синхронно. Проте, зі сторони його руху сигнал світлофора був зелений і порушень він не допускав, в його діях відсутній склад правопорушення.
Вказує, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Посилаючись на допущені поліцейським вимог ст.ст.7, 245, 247, 251, 252, 254, 256, 258, 268, 278, 279, 280, 285 КУпАП, просив визнати дії інспектора І батальйону І роти УПП в Чернівецькій області капрала поліції Романовича Ю.Б. неправомірними, скасувати винесену ним постанову серії ЕАК № 1851221 від 11.12.2019 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти його задоволення тим, що поліцейський діяв у відповідності до ст.ст.35, 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ним було дотримано передбачені ст.ст.252, 283, 284 КУпАП вимоги, позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, підстав для скасування постанови не вбачається, тому просила відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , показання свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду у постанові № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Так, відповідно до ч.ч.2, 4 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016р. у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Окрім зазначеного, суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи - позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.
Відповідно до п.5 р.ІУ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015р., зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно ч.ч.2,3 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Розглядаючи справу № 428/2769/17, Верховний Суд зробив висновок, що відповідно до положень ст.283 КУпАП, постанова (по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), крім усього, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У разі відсутності в відповідній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис (тобто, відео є, але в протоколі про нього забули зазначити), подальше посилання поліцейських в суді на наявність такого відеозапису та надання його як доказу в суді (у разі оскарження) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Законом України від 14.07.2015р. № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Судом встановлено, що 11.12.2019р. інспектором УПП в Чернівецькій області Романовичем Ю.Б. винесено постанову серії ЕАК № 1851221 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 11.12.2019р. о 20:19год. в м.Кіцмань по вулиці Незалежності, 48, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд на забороняючий сигнал світлофора, а саме червоний, чим порушив п.8.7.3.е ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно п.8.7.3 ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червони миготливих сигнали забороняють рух.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП настає у разі, зокрема проїзду на заборонний сигнал світлофора.
З наданого представником відповідача та переглянутого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 11.12.2019р. о 20год. службовий автомобіль патрульної поліції рухався у напрямку м.Тернопіль та зупинився на червоний сигнал світлофора, у зустрічному напрямку розпочав рухатися автомобіль марки «Форд-Транзит», д.н.з. НОМЕР_3 , і поліцейськими на службовому автомобілі було здійснено маневр розвороту на перехресті та переслідування вказаного автомобіля.
На даному відеозапису зафіксовано червоний сигнал світлофора у напрямку руху службового автомобіля патрульної поліції, проте не зафіксовано заборонного (червоного) сигналу світлофора у зустрічному напрямку, по якому рухався транспортний засіб марки ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_3 показав, що він знаходився в автомобілі позивача і ним не було допущено будь-яких порушень, він не рухався на заборонений сигнал світлофора, на тому перехресті світлофори не працюють синхронно, коли в одному напрямку ще червоний сигнал, у протилежному напрямку - вже зелений.
Із змісту Акту обстеження світлофорного об'єкту на перехресті вулиць Незалежності - Шевченка - Сковороди в .Кіцмань від 29.01.2019р. світлофорні об'єкти у вказаному місці розташування працюють асинхронно. Дані налаштування здійснені на вимогу Кіцманської міської ради у зв'язку з тим, що перехрестя вулиць зміщене, а саме вулиця Шевченка не знаходиться навпроти вулиці Сковороди.
За вищенаведеного, належні та допустимі докази на підтвердження винуватості позивача ОСОБА_1 та правомірності винесення поліцейським оскаржуваної постанови відсутні.
Враховуючи, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог ст.72 КАС України не виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, що в свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні даного адміністративного правопорушення, позов в частині скасування винесеної відносно позивача постанови підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд враховує наступне положення законодавства.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Тому стосовно заявленої вимоги про визнання дій неправомірними підстав для задоволення не вбачається.
На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, ст.ст. 7, 122, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283, 24 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАК № 1851221 від 11.12.2019 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Чернівецькій області капралом поліції Романовичем Юрієм Богдановичем, про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
У задоволенні заявлених вимог про визнання дій неправомірними - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 25 лютого 2020 року.
Суддя: Т.І. Нерушка