Справа № 713/161/20
Провадження №1-кп/713/68/20
іменем України
25.02.2020 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260060 000036 від 20.01.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лукавці, жителя АДРЕСА_1 , громадянство України, з освітою неповною загальною середньою, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.369 ч.1 КК України,
Судом отримано обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості, укладеною 24.01.2020 року між прокурором Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260060000036 від 20.01.2020 року у вчиненні злочину, передбаченого ст.369 ч.1 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав угоду про визнання винуватості та вважав, що є всі підстави для її затвердження.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити.
Суд, перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, вислухавши прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , дійшов висновку, що у затвердженні даної угоди необхідно відмовити, а справу повернути прокурору для продовження досудового розслідування з таких підстав.
Судом установлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 20.01.2020 року о 00.30 год., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Центральній в смт. Берегомет в напрямку м. Вижниця, із несправним заднім габаритним ліхтарем, був зупинений поліцейськими Вижницького ВП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно графіку чергування на січень 2020 року, перебували в добовому наряді по забезпеченню публічної безпеки на території адміністративної дільниці №2.
Під час перевірки документів у ОСОБА_4 на право керування транспортним засобом, було встановлено, що в останнього відсутнє посвідчення водія та технічний паспорт на транспортний засіб марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 , за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст.126 КУпАП.
У зв'язку з виявленим порушенням ОСОБА_4 було запропоновано сісти до салону службового автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 , де під час оформлення адміністративного правопорушення у працівників поліції виникла підозра, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки з його ротової порожнини було чути різкий запах алкоголю. У зв'язку з підозрою останньому було запропоновано в салоні службового автомобіля пройти медичне освідчення на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер». ОСОБА_4 було роз'яснено, що за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, однак останній відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер» і в подальшому в приміщенні КНП «Вижницька РЛ».
20.01.2020 року о 00.15 год. ОСОБА_4 , знаходячись в службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 під час пропозиції поліцейським ОСОБА_6 проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер» діючи умисно, незаконно, усвідомлюючи, що поліцейські ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які на той час були одягнені у формений одяг (однострій), є працівниками поліції та здійснюють виконання своїх службових обов'язків, при цьому є відповідальними за дотримання правил дорожнього руху. З метою схилення поліцейських до вчинення дій всупереч їх службових обов'язків, висловив поліцейському ОСОБА_6 пропозицію надати неправомірну вигоду за не вчинення ними дій з притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.126, 130 ч.1 КУпАП. Незважаючи на висловлену працівником поліції ОСОБА_6 відмову прийняти пропозицію про неправомірну вигоду, ОСОБА_4 пред'явив грошові кошти в сумі 605,00 грн., які поклав на панель коробки передач між передніми сидіннями службового автомобіля, при цьому попросив не притягувати його до відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК України - пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі, за невчинення в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Санкція ч.1 ст.369 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді штрафу від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Даний злочин згідно ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
24.01.2020 року між прокурором Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яку учасники процесу під час проведення підготовчого судового засідання просили затвердити.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Згідно п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч.2 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
У статті 472 КПК України передбачено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Частина 7 ст.474 КПК України передбачає, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Вказаною частиною статті визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі, якщо умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України таабо закону, а також якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Зокрема, відповідно до вимог ст.470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний врахувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
При цьому, зазначені вище обставини, які прокурор зобов'язаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог ст.ст.470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.
Крім того відповідно до ч.6 ст.474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
Судом установлено, що умови наданої угоди про визнання винуватості суперечать вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, а також не відповідають інтересам суспільства.
Згідно умов п.3 угоди про визнання винуватості, сторони погодилися на призначення покарання за ч.1 ст.369 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн. Дане покарання призначити враховуючи, що ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, раніше не судимий, посередньо характеризується по місцю проживання, з урахуванням обставин, які пом'якшують його покарання, відсутності завданих збитків покарання.
Згідно ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винуватого суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.1, п.8 п.15, п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Враховуючи вимоги КПК України та КК України Суд вважає, що зміст угоди про визнання винуватості не містить належним чином обґрунтованих підстав застосування положень ст.69 ч.1 КК України при призначенні міри покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст.369 ч.1 КК України та призначення покарання у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн.
Також відповідно до примітки до ст.45 КК України корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 цього Кодексу.
Суд вважає, що в угоді про визнання винуватості обов'язково має обґрунтування забезпечення співвідношення суспільного інтересу та приватного інтересу підозрюваного, обвинуваченого. У цьому випадку інтерес держави (суспільства) щодо призначення належного покарання винному може підпорядковуватися зацікавленості у підвищенні ефективності досудового розслідування. Тобто в обмін на узгоджену міру покарання підозрюваний (обвинувачений) мав би сприяти державі у викритті інших злочинів, повідомляти схему злочинної діяльності тощо.
Однак дана угода укладена з умовами: надати стороні обвинувачення достовірну та повну інформацію, що стосується зазначеного провадження та беззастережно визнавати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої підозри у судовому провадженні, тобто фактично з умовою підозрюваного беззастережно визнати свою провину. При цьому жодний суспільний інтерес, який би мав бути забезпечений при цьому, умовами угоди навіть не обговорювався.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», слід враховувати, що відповідно до ст.472 КПК України в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається про беззастережне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та узгоджене покарання, яке повинно відповідати вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню, з підстав суперечності її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також невідповідності її умов інтересам суспільства.
Відповідно до п.18 б Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
Оскільки угоду про визнання винуватості було укладено під час досудового розслідування, а прокурором не подано клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення, кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування.
При цьому необхідно роз'яснити, що відповідно до ч.8 ст.474 КПК України повторне звернення з угодою у цьому кримінальному провадженні не допускається.
Керуючись ст.ст.314, 369-372, 376, 468-474 КПК України, Суд,
У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 24.01.2020 року між прокурором Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260060000036 від 20.01.2020 року у вчиненні злочину, передбаченого ст.369 ч.1 КК України - відмовити.
Повернути кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260060000036 від 20.01.2020 року прокуророві Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_3 для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1