79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.07.07 Справа№ 1/368-5/50(1/797-13/242
За позовом ВАТ “Державний ощадний банк України» ,м.Київ в особі філії -Львівське обласне управління, м.Львів
До відповідача ВАТ “Львівавтотранс», м.Львів
Про відшкодування збитків 6113, 20 грн.
Суддя І.Й.Петрик
За участю представників
Від позивача: Рондяк Ю.Г., який діє на підставі доручення
Від відповідача: не з»явився
Судом встановлено наступне: Позов заявлено ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі філії -Львівське обласне управління про відшкодування збитків з ВАТ “Львівавтотранс»в розмірі 6113, 20 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області справу прийнято на новий розгляд та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.06.2007 року. В подальшому, через неявку представників сторін в судове засідання, для об»єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалами суду на 18.06.2007 року та 27.06.2007 року. В судовому засіданні 30.07.07р. позивач заявив клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача у зв»язку з повторною неявкою останнього, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки відповідач знає про час та місце слухання справи. Дане клопотання суд задовольнив як обґрунтоване, оскільки відповідач отримав ухвалу суду від 27.06.07р., проте жодних клопотань та заперечень на адресу суду не направив.
На думку позивача вищезгадані збитки виникли в частині відшкодування витрат на сплату збору на обов»язкове державне пенсійне страхування, який банк сплатив в розмірі 1 % від суми боргу відповідача при закупівлі дроларів США на міжбанківському валютному ринку України.
Господарський суд приходить до висновку, що позовну заяву банку слід задоволити з наступних підстав:
Борг, про який йдеться в позовній заяві, стягнено рішенням господарського суду Львівської області від 10.08.2001 року у справі № 1/331-11/97 внаслідок задоволення позову ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі філії -Львівське обласне управління до ВАТ “Львівавтотранс» про стягнення 133322 дол. США, 1700 грн. держмита та 69 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
На примусове виконання рішення господарського суду Львівської області видано наказ № 1/331-11/97 від 10.08.2001 року, який банком було направлено на виконання у ВДВС Франківського РУЮ м.Львова.
31.08.2003 року державним виконавцем ВДВС Франківського РУЮ м.Львова Рибак М.М. було відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню наказу та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ВАТ “Львівавтотранс» в сумі 133322, 52 дол.США, 1700 грн. держмита та 69 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
19.12.2003 року державним виконавцем ВДВС Франківського РУЮ м.Львова Рибак М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Дана постанова ВДВС Франківського РУЮ м.Львова мотивована тим, що внаслідок реалізації майна боржника -ВАТ “Львівавтотранс» було погашено заборгованість перед стягувачем в сумі 611491, 47 грн., що еквівалентно 114575, 88 дол. США. Залишок нестягнутої суми 99553, 33 грн., що еквівалентно сумі 18746 дол. США, згідно листа № 11-16615 від 19.12.2003 року перераховано стягувачу повністю.
Банк оскаржив дану постанову до господарського суду Львівської області, оскільки наказ залишився невиконаним в сумі 179, 95 дол. США боргу, 1700 грн. держимта, 69 грн. витрат на інформаційно -технічного забезпечення судового процесу та витрат в розмірі 6113, 20 грн., які банк поніс при купівлі валюти - доларів США, сплативши збір на обов»язкове державне пенсійне страхування.
За результатами розгляду скарги господарський суд Львівської області виніс ухвалу від 20.06.2004 року, якою скаргу банку задовільнив частково. В частині відшкодування витрат в розмірі 6113, 20 грн., які поніс банк при купівлі валюти, сплативши збір на обов»язкове державне пенсійне страхування відмовив, мотивуючи тим, що відшкодування таких витрат може бути предметом розгляду окремого позовного провадження.
На підставі викладеного позивач просить зтягнути з відповідача збитки в розмірі 6113, 20 гривень.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Під збитками визнаються витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Кредити надавалися позичальнику в іноземній валюті та в цій же валюті мали бути повернуті, але в ході виконавчого провадження було стягнуто з гаранта кошти в національній валюті, в зв'язку з чим банк з метою відновлення порушеного права (відновлення валютних коштів) здійснив обмінну операцію та поніс витрати у вигляді сплати збору в розмірі 1°/о від суми боргу відповідно до ст.ст.1, 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас та обставина, що договором гарантії на відповідача не покладено обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням валюти, жодним чином не впливае на вирішення даного спору, предметом якого є відшкодування збитків, а не стягнення певних, передбачених договором платежів.
Питання прийняття позивачем боргу в гривневому еквіваленті без застережень суперечить фактичним обставинам справи та спростовуються фактом подальшого - зверненням банку ( стягувана) зі скаргою на дії ВДВС Франківського РУЮ м.Львова щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження по справі Ns 4/331-11/97, оскільки наказ суду по цій справі залишився невиконаним в сумі 179,95 доларів США боргу, що підтверджуеться ухвалою господарського суду Львівської області від 29.06.2004.
Згідно вимог ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено примусове стягнення державним виконавцем суми боргу, вираженої в іноземній валюті, лише в гривневому еквіваленті, судом встановлено причинно-наслідкового зв»язку між невиконанням позичальником та гарантом своїх забов»язань по кредитних договорах та договору гарантії і додатковими витратами, які понесені позивачем.
Крім цього, у відповідності ст. 225 Господарського кодексу України, банк поніс додаткові витрати у вигляді сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1°/о від суми стягнутого боргу у гривнях.
Зазначені додаткові витрати не мали б місця в разі добровільного виконання гарантом (відповідачем) своїх зобов'язань перед банком, що безумовно не призвело б до подальшого звернення останнього для стягнення боргу в судовому порядку та необхідності переведення банком стягнутих державним виконавцем в національній валюті коштів в іноземну валюту з метою відновлення порушеного права (відновлення валютних коштів).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позов ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі філії -Львівське обласне управління до ВАТ “Лвівавтотранс» про стягнення збитків у розмірі 6113, 20 грн. задоволити у повному обсязі.
2.Стягнути з ВАТ “Львівавтотранс», вул. Окружна, 57-а (р/р 26002657 в Львівській обласній дирекції АППБ «Аваль», МФО 325570, ЄДРПОУ 224069) на користь ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі філії -Львівське обласне управління, вул.Січових Стрільців, 9 (р/р 3901893001 в ОПЕР в ЛОУ ОБУ, МФО 325796, ЄДРПОУ 09325703) - збитки в сумі 6113, 20 грн. витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя