Іменем України
"08" серпня 2007 р.
справа № 20-2/139
За позовом
відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до відповідачів
Севастопольського зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України (99011, м. Севастополь, вул. Советська, 28)
Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської
(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60)
про
стягнення 7235,78 грн.,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
позивача - Філатова Л.Б., довіреність № 210/0/2-07 від 04.01.2007;
відповідачів:
Севастопольського зонального відділу військової служби правопорядку МОУ-Голощепов І.В., довіреність № 1224 від 21.05.2007;
Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської -не з'явився.
Відкрите акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі -ВАТ «ЕК «Севастопольенерго») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольського зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України про стягнення 7 235,78 грн., з яких заборгованість за перевищення ліміту активного споживання -6266,76 грн., пеня -206,61 грн., 3% річних -164,30 грн., сума заборгованості з урахуванням інфляції -598,11 грн.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на наявність укладеного між сторонами договору № 2062 від 27.12.2003, відповідно до умов якого сторони прийняли на себе зобов'язання додержуватись вимог законодавчих та директивних актів, які регламентують питання енергопостачання та взаємовідносини сторін.
Ухвалою суду від 23.04.2007 до участі у справі залучений другий відповідач Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60).
10.05.2007 позивач надіслав заяву про уточнення позовних вимог та просить стягнути заборгованість за перевищення ліміту активного споживання -6266,76 грн. з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, та пеню -206,61 грн., 3% річних -164,30 грн., суму заборгованості з урахуванням інфляції -598,11 грн. з Севастопольського зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України (арк.с. 81-82).
Відповідач Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог з посиланням на положення статті 7, 22, 23 Бюджетного кодексу України та статті 258 Цивільного кодексу України (арк.с. 88-89).
Відповідач Севастопольський зональний відділ військової служби правопорядку Міністерства оборони України у відзиві на позовну заяву також заперечує проти позовних вимог з посиланням а те, що відповідно до умов договору обов'язок сплати усіх платежів покладений на Севастопольську КЕЧ Морську (арк.с. 97-98).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України «Про електроенергетику», Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (у відповідних редакціях) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28 (у відповідних редакціях) (далі - Правила).
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
27.12.2003 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» (Постачальник) та Севастопольським зональним відділом військової служби правопорядку Міністерства оборони України (Споживач), був укладений договір № 2062 на поставку електричної енергії (далі Договір), який відповідно до умов пункту 10.4 Договору був продовженим на наступні періоди.
Згідно умов Договору Постачальник зобов'язувався постачати Споживачу електричну енергію в обсягах у відповідності з договірними квартальними (місячними) величинами спожитої електричної енергії, вказаними в Додатку № 1 до Договору. Споживач, в свою чергу, зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту електроенергію та здійснювати інші платежі згідно умов Договору.
Відповідно до пункту 2.2.2 Договору споживач зобов'язався додержуватися режимів споживання електроенергії у відповідності до розділу 5 Договору, яким передбачено встановлення договірних величин споживання електроенергії та потужності.
15.08.2005 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» (Постачальник) та Севастопольським зональним відділом військової служби правопорядку Міністерства оборони України (Споживач), Севастопольська КЕЧ Морська (Платник) укладена додаткова угода до договору № 2062 від 27.12.2003, відповідно до якої Платник зобов'язаний сплатити Постачальнику двохкратну вартість величини перевищення договірної величини споживання електричної енергії і вартість перевищення граничної величини електричної потужності кожного територіально відокремленого підрозділу (арк.с. 83).
Згідно пункту 8.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати обумовлених порядком платежів постачальник здійснює нарахування платнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення платежу.
Додатком № 1 на 2006 рік до Договору сторони узгодили граничні величини електроспоживання.
Згідно наданих споживачем звітів про витрату електроенергії обсяг спожитої Севастопольським зональним відділом військової служби правопорядку Міністерства оборони України електроенергії складає в лютому 2006 року -25522 кВт/г, березні 2006 року -2050 кВт/г, квітні 2006 року -2248 кВт/г, травні 2006 року -19400 кВт/г, червні 2006 року -10793 кВт/г., серпні 2006 року -11040 кВт/г, вересні 2006 року -18660 кВт/г., листопаді 2006 року -1683 кВт/г.
Таким чином, обсяг фактично спожитої електроенергії перевищує договірну величину споживання в лютому 2006 року на 5522 кВт/г, в березні 2006 року на 550 кВт/г, квітні 2006 року на 3428 кВт/г., травні 2006 року на 2400 кВт/г, червні 2006 року на 1793 кВт/г., серпні 2006 року на 540 кВт/г, вересні 2006 року на 7160 кВт/г., листопаді 2006 року на 183 кВт/г.
Позивач виставив Севастопольському зональному відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України рахунки на оплату за перевищення ліміту активного споживання на загальну суму 6266,76 грн. (арк. с. 44-59).
Згідно з статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок -згідно зі звичайними вимогами. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Статтею 26 Закону України “Про електроенергетику» (в редакції на момент порушення) передбачено, що споживач у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно пункту 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2005) за перевищення договірної величини споживання електроенергії та потужності, споживач сплачує постачальнику електроенергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами. Але усі рахунки на оплату перевищення договірної величини споживання електроенергії виставлені Севастопольському зональному відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України, який не є платником відповідно до вимог додаткової угоди від 15.08.2005.
Докази направлення вказаних рахунків на адресу платника -Севастопольської КЕЧ Морської для здійснення оплати всього у сумі 6566,76 грн. відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Севастопольської КЕЧ Морської суми перевищення ліміту активного споживання у розмірі 6266,76 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з Споживача 206,61 грн. пені, 164,30 грн. 3 % річних, 598,11 грн. суми інфляційного відшкодування.
Суд вважає вказані вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором чи законом.
Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, пункту 4.2.1 Договору у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Позивачем на суму заборгованості нарахована пеня у сумі 206,61 грн. Але відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Як вбачається з матеріалів справи строк позовної давності по вимогах про стягнення сум заборгованості за рахунками № 9391 від 20.02.2006 та № 14701 від 20.03.2006 сплинув до звернення позивача до господарського суду з позовною заявою.
У зв'язку з викладеним стягненню підлягає сума пені у розмірі 99,18 грн.
Суд перевірив розрахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційного відшкодування та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» до Севастопольського зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України підлягають задоволенню частково у розмірі 861,59 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідачів витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Севастопольського зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України (99011, м. Севастополь, вул. Советська, 28, код ЄДРПОУ 22994596, р/р 35229007000298 в УДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081, п/р № 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк»м. Київ, МФО 300506) заборгованість у сумі 861 грн. 59 коп. (вісімсот шістдесят одну грн. 59 коп.) з яких: 99,18 грн. - пеня, 164,30 грн. - 3 % річних, 598,11 грн. - сума інфляційного відшкодування; витрати по сплаті державного мита у сумі 12 грн. 14 коп. (дванадцять грн. 14 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 14 грн. 05 коп. (чотирнадцять грн. 05 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Шевчук Н.Г.
Рішення оформлено відповідно до вимог
ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
і підписано 13.08.2007.