83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.08.07 р. Справа № 10/83
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І.В.;
при секретарі судового засідання - Черняк Л.А.;
за участю представники сторін:
від позивача - Трусова О. Г., Гладка А. В. - довіреність;
від відповідача - Дубовик І. М. - довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовною заявою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Димитроввантажтранс» м. Димитров,
про стягнення 18 395 грн., -
До господарського суду звернувся позивач Державне підприємство «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Димитроввантажтранс» м. Димитров, про стягнення штрафу в сумі 18 395грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на накладну №48752026, акт загальної форми №3725 від 14.10.2006р., комерційний акт №БН 749549/255 від 15.10.2006р.; невідповідність маси вантажу у вагоні даним, що містяться у накладній; статті 118,122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N457 (далі - Статут).
Відповідач в судовому засіданні та відзиві проти позову заперечував, вважає, що відомості в акті загальної форми №3725 від 14.10.2006р. не відповідають дійсності, тому його не можна розглядати як доказ. Крім того, посилався відсутність вказання в актах детального описання стану вантажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Вважає, що різниця між масою вантажу, що зазначена в накладній та масою, що встановлена залізницею при переважуванні виникла внаслідок розкрадання при транспортуванні вагону.
Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи неодноразово продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив доводи за своїм внутрішні переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З наданих усних пояснень до суду відповідача, а також відміток у граф 2 накладної № 48752026, суд встановив, що концентрат вугільний 13.10.2006 р. був відправлений ЦЗФ “Комсомольська», яка є підприємством що входить до складу ГП “Вугілля України».
Оскільки у користуванні відповідача є під'їзні колії, доставка вугілля була покладена на ТОВ “Димитроввантажтранс»
За договірними відносинами , які існують між Асоціацією підприємств “Донецький промисловий фінансовий центр»(АП “ДПФЦ»), відповідач став відправником спірної партії вантажу.
Станцією відправлення вугілля, відповідно до накладної № 48752026. визначена ст.Красноармійськ Донецької залізниці, станцією призначення Бурштин Львівської залізниці.
Поїзду № 3153, в якому знаходилась партія спірного товару, повинен був до прибуття до станції призначення, рухатись у тому числі шляхами Придніпровської залізниці.
15.10.2006р. на станції Чаплино Придніпровської залізниці, яка є гранично з Донецькою залізницею, при проходженні вагону № 67889436 за накладною № 48752026 Залізницею (позивачем по справі) було проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування вагону на 150-тонних вагах.
Внаслідок невідповідності маси вантажу вказаній у накладній масі, що встановлена при переважуванні, відповідно до ст.129 Статуту, залізницею було складено акт загальної форми № 3725 від 14.10.2006 р. та комерційний акт № БН 749549/255 від 15.10.2006р.
З вказаних актів убачається, що при контрольному зважуванні на 150-тонних вагах встановлено нетто 65 850 кг, що менш ніж у накладній № 48752026 на 3 150 кг з зазначенням, що «Навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів 20-30см. Люка закриті, течі вантажу немає, вагон бездвірний.».
Відповідно до статті 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
З урахуванням встановлених в акті обставин, позивачем відповідно до статті 122 Статуту нараховано штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 43 ГПК ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем в обґрунтування позову посилається на акт загальної форми № 3725 від 14.10.2006р., згідно якого при контрольному зважуванні на 150-тонних вагах встановлено нетто 6 5850кг, що менш ніж у накладній № 48752026 на 3150кг з зазначенням, що «Навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів 20-30см. Люка закриті, течі вантажу немає, вагон бездвірний.».
Вказаний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи.
Як установлено судом акт загальної форми складено та підписано представниками залізниці 14.10.2006р., в той час як комерційний акт БН 749549/255 було складено 15.10.2006 р.
Вказані розбіжності, відповідач вважає суттєвими та таким, що підтверджують невідповідність встановлення фактів щодо утвореної недостачі вантажу.
Однак з вказаними висновками не можна погодитись, оскільки, як убачається з наданих пояснень та документів до суду дійсно акт загальної форми був складений 14.10.2006 р. та маса вантажу перевірялась на механічних вагах, а комерційний акт БН 749549/255 було складено 15.10.2006 р. при транспортування вагону на зважування на тендаметричних вагах, що убачається з копії виписки з книги переважувань ст. Чапліно вбачається про зважування вагону № 67889436 15.10.2006р. о 07-00год.
Крім того, позивач в обґрунтування позову посилається на комерційний акт № БН 749549/255 від 15.10.2006р.
Згідно положень ст. 6 Статуту, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Пунктом 1.1 Розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, та ст. 24 Статуту передбачено, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно п.п.1.2, 2.2 графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг» та «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Обов'язок визначення вантажовідправником маси вантажу передбачається також ст. 27 Статуту.
У накладній № 48752026 у вагоні № 67889436 вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69 000 кг, тара 22 000 кг, спосіб визначення маси - на 150т вагонних вагах. Правильність внесення даних до вказаної накладної підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника (відповідача).
При здійсненні контрольного зважування представниками позивача відповідно до ст.122 Статуту, було встановлено невідповідність фактичній масі нетто вантажу вказаній у накладній, про що, на підставі ст. 129 Статуту, складено комерційний акт № БН 749549/255 від 15.10.2006р., з якого вбачається, що при контрольному переважуванні вагону № 67889436 на справних 150-тонних вагах встановлено брутто 87 850 кг, тара с брусу вагону 22 000 кг, нетто - 65 850 кг, що менш ніж у документі на 3150 кг та зазначено, що «Навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів 20-30см. Люка закриті, течі вантажу немає, вагон бездвірний.». При цьому не було встановлено ознак втрати, пошкодження чи розкрадання вантажу. Дані факти посвідчили представники позивача своїми підписами в зазначеному акті, який на час розгляду справи не оскаржений. Отже, суд приходить до висновку, що розбіжності в масі нетто вантажу у вагоні № 67889436, що вказана у накладній № 48752026 та в комерційному акті № БН 749549/255 від 15.10.2006р. виникли з вини вантажовідправника.
При цьому суд не може прийняти довідку ЦОФ “Комсомольська» щодо технічної неможливості укатки катком від верхньої кромки бортів у вагоні нижче 10 см, як доказ вірності вказана маси вантажу відповідачем, оскільки вона не підтверджується будь-якою технічною документацією відповідного типу катка.
Згідно зі ст. 24 Статуту, Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Положеннями вказаної статті визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно ст. 118 Статут, за пред'явлення вантажу з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів того, що втрата вантажу відбулась при його транспортуванні, а тому позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом не приймаються заперечення відповідача з огляду на наступне.
Відповідач в заперечення проти позову посилався на відсутність вказання в актах детального описання стану вантажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Вважає, що різниця між масою вантажу, що зазначена в накладній та масою, що встановлена залізницею
при переважуванні виникла внаслідок розкрадання.
Дійсно, пунктом 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Проте, суд вважає, що детальне описання вантажу має на увазі описання фактичного стану вантажу, способу його кріплення або наявності маркування у порівнянні з даними, що вказані у накладній. Вказання у накладній № 48752026, що вантаж у вагоні вагону № 67889436 був ущільнений катком відсутнє.
Крім того, відповідач посилається на те, що згідно ст.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Вважає невідповідність маси нетто вантажу виникла в результаті розкрадання.
Як убачається з матеріалів справи та комерційного акту № БН 749549/255 від 15.10.2006р. відсутні ознаки втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно положень пп. а) ст. 111 Статуту вбачається, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
При прибутті вантажу на ст.Бурштин Львівської області у графі 5 міститься відмітка станції, що вантажу вагою визначеною у комерційному акті БН 749549/255.
Будь-яких інших зауважень , накладна не містить.
Для з'ясування обставин справи та маси вантажу по накладній № 48752026, ухвалою суду на підставі положень статті 30 Господарського процесуального кодексу України було залучено Буртиштинську ТЕС.
Посадова особа Буртиштинську ТЕС в судове засідання не зявивлась. Пояснень по справі не надала.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Інших доказів в обґрунтування заперечень щодо утворення недостачі при транспортуванні вагону відповідач до суду не надав. Проти розрахунку суми штрафу не заперечував.
Господарські витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 24, 110, 111, 113, 122, 129 залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., на підставі статей 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Задовольнити позовні вимоги державного підприємства «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ, заявлені до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Димитроввантажтранс» м. Димитров, про стягнення штрафу в сумі 18 395 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Димитроввантажтранс» (85322, Донецька область, м. Димитров, вул.. Ватутіна, 51, ЄДРПОУ 00179192) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ЄДРПОУ 26139824) штраф в сумі 18 395 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Димитроввантажтранс» (85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 51, ЄДРПОУ 00179192) на користь державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ЄДРПОУ 26139824) витрати по сплаті державного мита в сумі 183,95 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 118 грн.
У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текс рішення підписано 13.08.2007 р.
Суддя
Пом. с: Давидовська Т. В.
Надруковано 3 прим.