Справа № 351/2905/19
Номер провадження №2/351/281/20
10 лютого 2020 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Сегіна І.Р.
з участю секретаря - Маланчук С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивував тим, що 10.06.2019р. він уклав із ОСОБА_2 договір позики, згідно з яким передав йому грошові кошти в сумі 6825 доларів США, за домовленістю 184 275 грн., з умовою їх повернення до 30.10.2019р.. Договір укладено в письмовій формі у вигляді розписки, яка написана та підписана особисто відповідачем. По закінченню зазначеного строку по даний час відповідач не повернув йому кошти. На численні його звернення про повернення суми боргу він щоразу вигадує різні причини щоб уникнути цього.
Ухиляючись від повернення суми боргу, відповідач тим самим порушує взяті на себе зобов'язання.
Просить стягнути із ОСОБА_2 на його користь заборгованість згідно розписки в сумі 184 275 грн., а також стягнути судові витрати в сумі 1842,75 грн..
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просив позов задоволити, згідний на заочний розгляд справи.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, зокрема через оголошення на вебсайті Снятинського районного суду, а тому справу слід розглянути заочно у відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 10.06.2019р. відповідач ОСОБА_2 отримав у позивача ОСОБА_1 грошову позику в сумі 6825 доларів США, поверне 184 275 грн. до кінця жовтня 2019р. (30.10.2019р.)
Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, частиною 2 якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з висновків постанови Верховного Суду України від 18.09.2013 року у цивільній справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Позикодавець має право вимоги до позичальника на повернення йому суми боргу за розпискою за наявності у нього оригіналу розписки підписаної позичальником.
В той же час, позичальник свої зобов'язання не виконав, борг в обумовлений строк не повернув, про що свідчить наявний у позивача оригінал розписки про отримання позичальником коштів.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
За таких обставин суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення позики, а тому з нього слід стягнути грошові кошти в сумі 184 275 грн., що узгоджується із правовою позицією, викладеною в Постанові ВП Верховного Суду України від 27.11.2019 по справі № 340/385/17.
Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 1842,75 грн.
На підставі ст. ст. 526, 549, 551, 554, 610, 1048 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно розписки від 10.06.2019р. в сумі 184 275 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1842 грн. 75 коп. судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: І.Р.Сегін