Справа № 182/1098/20
Провадження № 2-о/0182/82/2020
Іменем України
25.02.2020 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Багрова А.Г., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Комунальний заклад «Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради «Нікопольська міжрайонна МСЕК № 1», Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду із заявою, в якій просить встановити факт отримання ним 27.10.2016 року мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку під час безпосередньої участі в антитерористичній операції у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_1 на околиці м. Горлівка Донецької області, район залізничної станції «Майорська», під час бою з незаконними збройними формуваннями.
Посилався на те, що 27.10.2016 року під час участі в антитерористичній операції на сході України ним була отримана мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. У зв'язку з оперативною обстановкою за медичною допомогою він не звертався, обмежившись вживанням знеболюючих засобів. Проте, в результаті отриманих травм, стан його здоров'я суттєво погіршився та 28.11.2016 року він був госпіталізований до 65 Військового мобільного госпіталю м. Часів Яр Донецької області. У подальшому заявник неодноразово проходив курси лікування, однак за станом здоров'я 06.09.2018 року звільнений в запас з військової служби.
24.09.2018 року йому було надано направлення для проходження медико-соціальної експертної комісії на предмет встановлення інвалідності та ступеня втрати працездатності для отримання страхової суми за обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців. За результатами оглядів у ОСОБА_1 встановлено 25 відсотків стійкої втрати працездатності безстроково без встановлення групи інвалідності за наслідками отриманої 08.09.2017 року під час бригадних тактичних завдань травми правого колінного суглоба. У той же час, через відсутність підтверджуючих документів йому було відмовлено у розгляді наслідків травм, отриманих 27.10.2016 року, у зв'язку з чим він позбавлений можливості оформити інвалідність, для встановлення якої необхідно мінімум 40 відсотків втрати працездатності. Враховуючи, що факт отримання ним травми 27.10.2016 року підтверджено медичною документацією у процесі його лікування та іншими документами, тобто, спір відсутній, заявник для захисту своїх гарантованих законом прав та інтересів вимушений звертатися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Розглянувши заяву та додані матеріали, суд дійшов наступного.
За змістом ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року № 161/853/19 та враховується судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається, що ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення медико-соціальної експертної комісії, яким йому було відмовлено у розгляді наслідків отриманої 27.10.2016 року мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, чим позбавлено права оформити інвалідність.
Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу), медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. (п.п. 19,20 Положення про медико-соціальну експертизу).
Чинним законодавством передбачено два порядки оскарження рішення МСЕК: позасудовий та судовий.
П. 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку МСЕК письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських МСЕК або до МСЕК, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. МСЕК, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров'я України.
Міністерство охорони здоров'я України за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній МСЕК Міністерства охорони здоров'я України або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній МСЕК іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна МСЕК Міністерства охорони здоров'я України, Кримська республіканська, обласна, центральна міська МСЕК та Міністерство охорони здоров'я України можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для МСЕК мають рекомендаційний характер.
Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (п. 25Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю. Відповідачем у даній справі буде відповідна МСЕК.
Відповідно до абз. 8 п. 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Заявник ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення МСЕК, тобто ставить вимоги, які є публічно-правовими, а тому підлягають розгляду за нормами КАС України, а не у порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження у справі за даною заявою слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
При цьому суд враховує, що заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою про оскарження рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України за правилами КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої зазначеної статті.
Усі інші адміністративні справи, крім визначених частиною першою статті 20 КАС України, підсудні окружним адміністративним судам.
На виконання ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити, що зазначений спір віднесено до юрисдикції адміністративних судів та компетентним судом для розгляду справи є Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Комунальний заклад «Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради «Нікопольська міжрайонна МСЕК № 1», Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику його право на звернення із позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена 25.02.2020 року.
Суддя: А. Г. Багрова