24 лютого 2020 року Справа № 915/113/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову
за заявою: Колгоспу “Прометей” (56234, Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Кавказ, ідентифікаційний код 02126484; поштова адреса представника, адвоката Приземного С.С.: 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1, оф. 206)
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34)
Колгосп “Прометей” звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 31.01.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якій просить суд скасувати проведену 14.11.2019 в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок: кадастровий № 4821181700:09:000:0056, кадастровий № 4821181700:09:000:0057, кадастровий № 4821181700:09:000:0058, кадастровий № 4821181700:09:000:0059, кадастровий № 4821181700:09:000:0060, кадастровий № 4821181700:09:000:0061, кадастровий № 4821181700:09:000:0062, кадастровий № 4821181700:09:000:0063, кадастровий № 4821181700:09:000:0064, кадастровий № 4821181700:09:000:0065, кадастровий № 4821181700:09:000:0066, кадастровий № 4821181700:09:000:0067, кадастровий № 4821181700:07:000:0015, кадастровий № 4821181700:07:000:0016, кадастровий № 4821181700:07:000:0017, кадастровий № 4821181700:07:000:0018, кадастровий № 4821181700:07:000:0019, кадастровий № 4821181700:07:000:0020, кадастровий № 4821183000:05:000:0124, цільове призначення “Землі запасу” (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянами чи юридичним особам), вид використання “Землі запасу” (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянами чи юридичним особам).
Ухвалою суду від 10.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11 березня 2020 року об 11:00.
20.02.2020 до суду від Колгоспу “Прометей” надійшла заява про забезпечення позову, за змістом якої позивач просить заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу у право власності земельних ділянок та користування ними за кадастровими номерами: № 4821181700:09:000:0056, № 4821181700:09:000:0057, № 4821181700:09:000:0058, № 4821181700:09:000:0059, № 4821181700:09:000:0060, № 4821181700:09:000:0061, № 4821181700:09:000:0062, № 4821181700:09:000:0063, № 4821181700:09:000:0064, № 4821181700:09:000:0065, № 4821181700:09:000:0066, № 4821181700:09:000:0067, № 4821181700:07:000:0015, № 4821181700:07:000:0016, № 4821181700:07:000:0017, № 4821181700:07:000:0018, № 4821181700:07:000:0019, № 4821181700:07:000:0020, № 4821183000:05:000:0124, а також клопоче розглянути заяву про забезпечення позову у відкритому судовому засіданні за його участю.
Заява мотивована тим, що з присвоєнням земельним ділянкам за вищевказаними кадастровими номерами категорії “Землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням “16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам)” існує загроза того, що спірні земельні ділянки будуть передані фізичним особам на праві власності або ж юридичним особам надані в оренду, що в свою чергу, унеможливить в подальшому виконання рішення суду у даній справі.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Згідно ч. 3 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Суд розглянувши відповідну заяву (без повідомлення учасників справи) та вивчивши долучені до заяви докази, дійшов висновку про її задоволення повністю враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (п. 43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.
Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру і судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Невжиття заходів забезпечення позову Колгоспу “Прометей” може унеможливити ефективне поновлення порушених прав, за захистом яких воно звернулось до суду, у випадку задоволення позову, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що являється передумовою для постановлення ухвали згідно статтей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. Суд вважає що види забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу у право власності земельних ділянок та будь-які дії спрямовані на передачу у користування земельних ділянок є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги Колгоспу “Прометей” скасувати державну реєстрацію, проведену відповідачем 14.11.2019 у Державному земельному кадастрі відносно земельних ділянок за названими кадастровими номерами.
Вказана державна реєстрація полягає у віднесенні спірних земельних ділянок до земель запасу із зазначенням, що ці земельні ділянки не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам, та із зазначенням виду використання: “Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам)”, тоді як позивач зазначає у позові про те, що спірні земельні ділянки належать йому на праві постійного користування на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10.01.1989, що також підтверджено судовими рішеннями у адміністративних справах № 2а-887/11/1470 та № 2-а-8/11 від 31.03.2016.
Отже, за твердженням позивача, фактично, відповідач, здійснивши оскаржувані записи у Державному земельному кадастрі позбавив його права постійного користування вказаними земельними ділянками з метою їх подальшої передачі іншим особам (у власність або у тимчасове користування).
Незгода позивача з такими діями відповідача і стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Тобто, судом встановлено, що оскарження зазначених записів у Державному земельному кадастрі безпосередньо впливає на подальше користування та розпорядження спірними земельними ділянками.
Судом встановлено, що згідно інформації з сайту https://land.gov.ua/info/perelik-dilianok/ про земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області свідчить, що спірні земельні ділянки включені до вказаного переліку та плануються відповідачем виставлятись на земельні торги (пункти 17-27, 30-34 таблиці).
Відповідно до ч. 12 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
При цьому, суд зазначає, що вищевказана інформація не вбачає призначення/проведення земельних торгів відносно спірних земельних ділянок, а лише містить відомості, що спірні ділянки включені до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оскільки невжиття таких заходів може призвести до відчуження прав на спірні земельні ділянки, які за твердженням позивача перебувають у його постійному користуванні, тобто відбудеться зміна фактичного користувача земельних ділянок, що може ускладнити виконання рішення суду у даній справі при доходженні судом до висновків про наявність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувані записи у Державному земельному кадастрі свідчать про віднесення цих земельних ділянок до категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам.
Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини сьомої ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Колгоспу “Прометей” про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
2. Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: № 4821181700:09:000:0056, № 4821181700:09:000:0057, № 4821181700:09:000:0058, № 4821181700:09:000:0059, № 4821181700:09:000:0060, № 4821181700:09:000:0061, № 4821181700:09:000:0062, № 4821181700:09:000:0063, № 4821181700:09:000:0064, № 4821181700:09:000:0065, № 4821181700:09:000:0066, № 4821181700:09:000:0067, № 4821181700:07:000:0015, № 4821181700:07:000:0016, № 4821181700:07:000:0017, № 4821181700:07:000:0018, № 4821181700:07:000:0019, № 4821181700:07:000:0020, № 4821183000:05:000:0124.
3. Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у користування земельних ділянок за кадастровими номерами: № 4821181700:09:000:0056, № 4821181700:09:000:0057, № 4821181700:09:000:0058, № 4821181700:09:000:0059, № 4821181700:09:000:0060, № 4821181700:09:000:0061, № 4821181700:09:000:0062, № 4821181700:09:000:0063, № 4821181700:09:000:0064, № 4821181700:09:000:0065, № 4821181700:09:000:0066, № 4821181700:09:000:0067, № 4821181700:07:000:0015, № 4821181700:07:000:0016, № 4821181700:07:000:0017, № 4821181700:07:000:0018, № 4821181700:07:000:0019, № 4821181700:07:000:0020, № 4821183000:05:000:0124.
3. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” для виконання судових рішень.
Стягувач: Колгосп “Прометей” (56234, Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Кавказ, код ЄДРПОУ 02126484).
Боржник: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404).
Ухвала дійсна до пред'явлення до виконання відповідно до положень статті 12 Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвала набирає законної сили з 24.02.2020.
Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.02.2020.
Суддя В.С. Адаховська