ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2020Справа № 910/18012/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м.Київ, вул. Івана Федоровича, буд. 32, літ.А, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 41564379)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 4 953,19 грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Світличний Д.С. за дов.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4953,19 грн штрафу за несвоєчасне здійснення доставки вантажу за залізничними накладними № № 42548008, № 42548024, № 42570762, № 42570770, № 42570739 та покладення на відповідача 5000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.12.2019 відкрив провадження у справі №910/18012/19, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав, судове засідання призначив на 23.01.2020.
10.01.2020 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, зазначає про звільнення залізниці від відповідальності за прострочення доставки вантажу у відповідності до ч. 2 ст. 116 ГПК України, відмову у задоволенні претензії позивача, у зв'язку із затримкою подачі вагонів на станції призначення під вантажні операції з вини позивача.
22.01.2020 позивач засобами поштового зв'язку подав до суду заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
23.01.2020 судом оголошено перерву у розгляді справи до 18.02.2020.
У судове засідання 18.02.2020 представник позивача не з'явився, правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи визначений процесуальний строк розгляду справи та те, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд прийшов до висновку про можливість розгляду за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 18.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
07.02.2018 між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) був укладений договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
За накладними № 42548008, № 42548024 ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» 08.06.2019 відправив зі станції Новгород-Сіверський на станцію Одеса-Порт порожні вагони № 95837159, № 95837415 відповідно, з під-зерна кукурудзи, власник ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» до пункту навантаження, вантаж (вагони) прибули 17.06.2019 та були видані згідно графи 52, 53 накладних цього ж дня 17.06.2019.
За накладними № 42570739, № 42570762, №42570770 ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» 09.06.2019 відправив зі станції Новгород-Сіверський на станцію Одеса-Порт порожні вагони № 95602736, № 95603072, № 95603767 відповідно, з під-зерна кукурудзи, власник ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» до пункту навантаження, вантаж (вагони) прибули 29.06.2019 та були видані згідно графи 52, 53 накладних цього ж дня 29.06.2019.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно із ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/91 від 29.11.2007 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Згідно ст.22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 вказаних Правил, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно із статтею 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Реченням другим абзацу першого пункту 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної.
Згідно з абзацом другим пункту 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Як встановлено судом, за вищезазначеними залізничними накладними, враховуючи відстань перевезення вантажу та дату прибуття вантажу на станцію призначення, допущено прострочення доставки вантажу.
Відповідно до розрахунку позивача, загальний розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів становить 4 953,19 грн
Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, належними доказами доводи щодо відсутності своєї вини у відповідному простроченні не підтвердив.
Здійснивши перевірку розрахунку, суд визнає обґрунтованою суму штрафу у розмірі 4 953,19 грн.
Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надавши оцінку доводам відповідача щодо наявності підстав для звільнення залізниці від відповідальності відповідно ч. 2 ст. 116 Статуту, яким визначено, що штраф за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув, суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що розкредитування перевізних документів на вантаж, що прибув, здійснено позивачем відповідно до графи 52 та 53 залізничних накладних в межах строку, встановленого приписами ст. 116 Статуту. Отже, за таких обставин підстави для звільнення відповідача від сплати штрафу, передбаченого за несвоєчасну доставку вантажів, відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 4 953, 19 грн. штрафу у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заявив позивач також заявив клопотання про покладення на відповідача - АТ «Укрзалізниця» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат, його представник долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 81-02 від 06.02.2019 (далі - договір про надання правової допомоги); ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1001181 від 01.11.2019, виданий ТОВ «Грейнсвард» на представництво його інтересів у Господарському суді міста Києва; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 12.12.2019; рахунок на оплату № 81-02/10 від 12.12.2019 на суму 5 000,00 грн; платіжне доручення № 276 від 12.12.2019 на суму 5 000,00 грн., копія свідоцтва про право Драченка Владислава Вікторовича на зайняття адвокатською діяльністю.
У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення заявлено розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката до суми на розсуд суду, зазначаючи про їх неспіврозмірність із ціною позову.
Враховуючи обсяг наданих послуг, малозначність справи, розгляд справи з проведенням двох судових засідань за клопотанням позивача без участі уповноваженого представника, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат на професійну допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, проте зважаючи на приписи ст. 129 ГПК України та клопотання відповідача, судом, вказані судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі одного прожиткового мінімуму доходів громадян станом на час розгляду справи по суті спору: 2102,00 грн.
Керуючись ст. 86, 123, 126, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця (Тверська),5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м.Київ, вул. Івана Федоровича, буд. 32, літ.А, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) 4953 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 19 коп штрафу, 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 24.02.2020.
Суддя О.М.Ярмак