ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.02.2020Справа № 910/17969/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод
«Транссигнал»
про стягнення 22.286,73 грн
Представники сторін: не викликались
17.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» про стягнення 22.286,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір № 02255/5-10 від 09.04.2003 на надання послуг з водопостачання та водовідведення, а 05.01.2008 було укладено додаткову угоду на приймання додаткової кількості дощових і снігових вод. В період з 01.12.2018 по 30.06.2019 позивачем було надано відповідачу послуги, що підтверджується розшифровками рахунків, довідками з банків, даними Українського гідрометеорологічного центру, розшифровками рахунків відповідача (зазначена помісячна кількість опадів) на суму 18.439,66 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, а саме не сплату заборгованості за надані послуги, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 22.286,73 грн, з яких: 18.439,66 грн основного боргу, 1.537,35 грн пені, 1.843,97 грн штрафу, 320,06 грн інфляційних втрат та 145,68 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17969/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Даною ухвалою суду було зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.12.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103052340512 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 18.12.2019 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 23.12.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 27.12.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103052340512.
23.01.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає, що його заборгованість перед позивачем становить 18.439,66 грн основного боргу, 1.537,35 грн пені, 1.843,97 грн штрафу, 320,06 грн інфляційних втрат та 145,68 грн - 3% річних та 1.921,00 грн судового збору. У зв'язку з скрутним матеріальним становищем відповідач просить розстрочити виконання рішення суду наступним чином: до 25.02.2020 - 1.921,00 грн судового збору, 145,68 грн - 3% річних, 1.537,35 грн пені, 320,06 грн інфляційних втрат, 1.843,97 грн штрафу (загалом 5.768,06 грн); до 25.03.2020 - 9.219,83 грн боргу; до 25.04.2020 - 9.219,83 грн боргу.
05.02.2020 від позивача до суду надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких позивач повідомив що не заперечує проти розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/17969/19 строком на три місяці з виплатами, відповідно до графіку виконання судового рішення. Також позивач просив поновити строк для подачі заперечень на відзив.
Суд вважає за можливе відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити позивачу пропущений процесуальний строк для подачі заперечень на відзиву на позовну заяву.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.04.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (абонент, відповідач) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02255/5-10 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватись за вищевказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (далі - Правила).
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих у період з 01.12.2018 по 30.06.2019 послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18.439,66 грн та за неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня в розмірі 1.537,35 грн, штраф в розмірі 1.843,97 грн, інфляційні втрати в розмірі 320,06 грн та 3% річних в сумі 145,68 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно п. 7.1. договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Згідно з п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає до ГОСТ 2874-82 «Вода питна».
З матеріалів справи вбачається, що постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі за договором здійснюється до будинку за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97.
Відповідно до 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.
Згідно п. 1 додаткової угоди № 841р від 05.01.2008 до договору додатковий обсяг стічних вод, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливо приймачі та люки каналізаційних колодязів, в періоди дощів та сніготанення визначається згідно Правил приймання стічних вод підприємств і установ в систему каналізації м. Києва, затверджених КМДА від 18.06.2003 № 1073 та ДСТУ 3013-95, Гидросфера «Правила контролю за відведенням дощових і снігових вод з території міст і промислових підприємств», затверджених наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 та даними гідрометеослужби і паспорту водного господарства підприємства.
Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 2.3. договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останні три місяці, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.
Згідно з п. 2 додаткової угоди № 841р від 05.01.2008 до договору вартість послуг за додатковою угодою визначається постачальником за звітний період, в залежності від обсягів відведених стічних вод на підставі тарифів на послуги водовідведення, встановлених уповноваженими органами влади. При зміні встановлених тарифів вартість послуг за додатковою угодою відповідно змінюється без внесення додаткових змін до цієї угоди.
У відповідності до положень п. 3.5 договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня направлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.6 договору).
Згідно п. 3.7 договору постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно даного договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Позивач зазначає, що згідно облікових даних відповідачу відповідно до умов договору у період з 01.12.2018 по 30.06.2019 були надані послуги з водовідведення загальною вартістю 18.439,66 грн, що підтверджується розшифровками рахунків, довідкою з банку 3 55/9-1360 від 24.09.2019, даними Українського гідрометеорологічного центру, розшифровками рахунків відповідача (зазначена помісячна кількість опадів).
27.06.2008 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило наказ № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», яким скасувало наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 та ввело нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.
Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила) відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.
Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).
Відповідно до п. 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Пунктами 3.1., 5.2. Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.
Пунктом 1.4 Правил № 190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил № 190).
Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).
Згідно з п. 1.4 Правил приймання № 37 абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.
Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до п. 2.4 Правил приймання № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Слід зазначити, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за спірний період послуг не повідомляв, свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень договору, кількість та вартість наданих позивачем у заявлений період послуг з водовідведення вважаються безумовно погодженими відповідачем.
Матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водовідведення та існування заборгованості у відповідача, яка останнім не оспорена, у загальному розмірі 18.439,66 грн.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18.439,66 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.
Згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасну сплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню розмір якої, становить 1.537,35 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.537,35 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Оскільки за відсутності у відповідача заперечень щодо кількості, якості та вартості наданих у спірний період послуг несплата наданих послуг є безпідставною, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.843,97 грн штрафу.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 320,06 грн інфляційних втрат та 145,68 грн - 3% річних.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі «Ліга» якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 320,06 грн інфляційних втрат та 145,68 грн - 3 % річних.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, а також зважаючи на відсутність заперечень з боку позивача, господарський суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/17969/19 від 24.02.2020 на 3 (три) місяці.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 50% від сплаченої суми судового збору. Інші 50% від сплаченого позивачем судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240, 331 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, код ЄДРПОУ 00260652) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 18.439 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн 66 коп. основного боргу, 1.537 (одна тисяча п'ятсот тридцять сім) грн 35 коп. пені, 1.843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн 97 коп. штрафу, 320 (триста двадцять) грн 06 коп. інфляційних втрат, 145 (сто сорок п'ять) грн 68 коп. - 3% річних, 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/17969/19 від 24.02.2020 наступним чином:
до 25.02.2020 - 4.807 (чотири тисячі вісімсот сім) грн 56 коп. (що складається з 960,50 грн судового збору, 145,68 грн - 3% річних, 1.537,35 грн пені, 320,06 грн інфляційних втрат, 1.843,97 грн штрафу);
до 25.03.2020 - 9.219 (дев'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн 83 коп. боргу;
до 25.04.2020 - 9.219 (дев'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн 83 коп. боргу.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 50 коп., сплачений платіжним дорученням № 5899 від 10.12.2019. Оригінал платіжного доручення № 5899 від 10.12.2019залишити в матеріалах справи № 910/17969/19.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова