вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" січня 2020 р. Справа № 911/2526/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Белишевій А. В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Козаченко І. Є. (довіреність № 050/14-112 від 08.01.2020 р.);
від відповідача: Ястремський О. Я. (адвокат - ордер серії КС № 453600 від 31.10.2019 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації"), м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ХВА Груп", м. Ірпінь
про визнання укладеним договору
Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „ХВА Груп" про визнання укладеним договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між Департаментом економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") та ТОВ „ХВА Груп" у запропонованій редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним ухиленням відповідачем від укладення із позивачем договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2019 р. відкрито провадження у справі № 911/2526/19 за позовом Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") до ТОВ „ХВА Груп" про визнання укладеним договору, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 13.11.2019 р.
31.10.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 31.10.2019 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв?язку із пропущенням позовної давності, та заява б/н від 31.10.2019 р. про застосування строків позовної давності, у якій він просить застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
13.11.2019 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 11.12.2019 р.
14.11.2019 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь б/н б/д на відзив на позовну заяву, що долучена судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 15.01.2020 р.
15.01.2020 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
23.04.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було зареєстровано та видано ТОВ „ХВА Груп" декларацію про готовність об?єкта до експлуатації - „Реконструкція з добудовою нежилих приміщень з № 1 по № 24 (групи приміщень № 6) (в літ. А) за адресою: м. Київ, Солом?янський район, ул. Борщагівська 128", що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 128, м. Київ, згідно якої вказаний закінчений будівництвом об'єкт загальною площею 738, 2 кв.м. загальною кошторисною вартістю 1 453 000, 00 грн є готовим до експлуатації, присвоєно їй номер реєстрації № КВ 142141130514.
У вересні 2018 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 050/08-6114 від 03.09.2018 р. про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, у якій просив останнього протягом 10 календарних днів звернутись до Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") про укладення договору пайової участі з поданням завірених належних чином відповідних документів. Факт направлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 7591 від 05.09.2018 р. про відправлення цінного листа, описом вкладення до нього і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - цінного листа, наявними у матеріалах справи.
У листопаді 2018 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 050/08-7554 від 06.11.2018 р. про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, у якій повторно просив останнього протягом 10 календарних днів звернутись до Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") про укладення договору пайової участі з поданням завірених належних чином відповідних документів. Факт направлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0001951 0001753 від 22.11.2018 р. про відправлення цінного листа, описом вкладення до нього і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - цінного листа, наявними у матеріалах справи.
У липні 2019 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 050/08-9085 від 10.07.2019 р. про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва із доданим до нього проектом договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Факт направлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0021027 0019205 від 11.07.2019 р. про відправлення цінного листа, описом вкладення до нього і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - цінного листа, наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить просить суд визнати укладеним договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між Департаментом економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") та ТОВ „ХВА Груп" у запропонованій редакції.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 180 цього ж кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Статтею 181 цього ж кодексу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст. 641 цього ж кодексу пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
3. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Статтею 642 цього ж кодексу передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
2. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
3. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Згідно з ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
3. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
4. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:
1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
5. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
6. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
7. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
8. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є:
1) розмір пайової участі;
2) строк (графік) сплати пайової участі;
3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
10. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач просить суд визнати укладеним договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між Департаментом економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") та ТОВ „ХВА Груп" у запропонованій редакції, предметом якого є сплата замовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв?язку із Реконструкцією з добудовою нежилих приміщень з № 1 по № 24 (групи приміщень № 6 (в літ. „А") загальною площею 653, 30 кв.м. на підставі декларації про готовність до експлуатації об?єкта, який належить до 1-3 категорії складності № КВ 142141130514, зареєстрованої у квітні 2014 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, і розмір пайового внеску становить 344 158, 44 грн згідно з відповідним розрахунком.
При цьому, як було зазначено вище, у липні 2019 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 050/08-9085 від 10.07.2019 р. про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва із доданим до нього проектом договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, предметом якого є сплата замовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв?язку із Реконструкцією з добудовою нежилих приміщень з № 1 по № 24 (групи приміщень № 6 (в літ. „А") загальною площею 653, 30 кв.м. на підставі декларації про готовність до експлуатації об?єкта, який належить до 1-3 категорії складності № КВ 142141130514, зареєстрованої у квітні 2014 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, і розмір пайового внеску становить 348 862, 20 грн згідно з відповідним розрахунком.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із Декларації № КВ 142141130514 про готовність об?єкта до експлуатації - „Реконструкція з добудовою нежилих приміщень з № 1 по № 24 (групи приміщень № 6) (в літ. А) за адресою: м. Київ, Солом?янський район, ул. Борщагівська 128", що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 128, м. Київ, виданої 23.04.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, загальна площа закінченого будівництвом об'єкта складає 738, 2 кв.м., а загальна кошторисна вартість - 1 453 000, 00 грн.
Таким чином, у самому спірному договору, доданому до позовної заяви та викладеному у позовній заяві, позивачем зазначено та визначено загальну площу об?єкта реконструкції у розмірі 653, 30 кв.м., що не відповідає Декларації № КВ 142141130514 про готовність об?єкта до експлуатації - „Реконструкція з добудовою нежилих приміщень з № 1 по № 24 (групи приміщень № 6) (в літ. А) за адресою: м. Київ, Солом?янський район, ул. Борщагівська 128", що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 128, м. Київ, виданої 23.04.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, та визначено розмір пайового внеску на рівні 344 158, 44 грн згідно з відповідним розрахунком, що не відповідає загальній кошторисній вартості об?єкта будівництва, зазначеній у Декларації № КВ 142141130514 про готовність об?єкта до експлуатації - „Реконструкція з добудовою нежилих приміщень з № 1 по № 24 (групи приміщень № 6) (в літ. А) за адресою: м. Київ, Солом?янський район, ул. Борщагівська 128", що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 128, м. Київ, виданої 23.04.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, та положенням ч. 6 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин). Тобто, існує розбіжність між характеристиками та вартістю об?єкта реконструкції (площа та кошторисна вартість), що зазначені у Декларації № КВ 142141130514 про готовність об?єкта до експлуатації - „Реконструкція з добудовою нежилих приміщень з № 1 по № 24 (групи приміщень № 6) (в літ. А) за адресою: м. Київ, Солом?янський район, ул. Борщагівська 128", що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 128, м. Київ, виданій 23.04.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, та проекті договору.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували правомірність визначення у спірному договорі та у позовній заяві характеристики та вартості об?єкта реконструкції (площа та кошторисна вартість) і відповідно розміру пайового внеску.
Таким чином, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою укласти договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва із характеристиками та вартістю об?єкта реконструкції (площа та кошторисна вартість), розміром пайового внеску, правомірність визначення яких у спірному договорі не підтверджена належними та допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою укласти договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, із зазначеними у спірному договорі характеристиками та вартістю об?єкта реконструкції (площа та кошторисна вартість), розміром пайового внеску, правомірність визначення яких не підтверджена належними та допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи, то у суду відсутні правові підстави визнання укладеним договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у судовому порядку, а тому позовна вимога позивача до відповідача про визнання укладеним договору є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Як було зазначено вище, відповідач у своїй заяві б/н від 31.10.2019 р. про застосування позовної давності просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням позовної давності.
З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки, як було зазначено вище, будь-які права позивача - Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") у спірних відносинах відповідачем не порушувались, то у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
17 лютого 2020 р.