Справа № 199/8578/19
(2/199/693/20)
Іменем України
12.02.2020
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Перетятько А.В.,
за участі:
позивача ОСОБА_2 та представника позивача - адвоката Луніна Н.П.,
представника відповідача - адвоката Рябчука С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку розподілу спільного майна подружжя,
Згідно з поданим позовом в останньому вимогу про визнання за позивачем права особистої приватної власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що на момент укладення шлюбу на праві приватної власності відповідачу відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ІНФОРМАЦІЯ_1 належав житловий будинок АДРЕСА_1 , оцінкою спадкового майна 11 165,00 грн.; згідно до довідки - характеристики, виданої міжміським бюро технічної інвентаризацій м. Дніпропетровська 05.08.2002 року за №011083 на будинок 1953 року будівництва, вказується характеристика будівель та споруд домоволодіння, яка складає з: А-1 - житловий будинок площею 14,4 кв.м, Б - літня кухня площею 15,7 кв. м, В - убиральня, Д - душ площею 2,0 кв.м, Г - сарай 3,6 кв.м, Е - навіс 2,8 кв.м. За час перебування в шлюбі позивач та відповідач спільно провели будівництво, що підтверджується розпискою від сусідів від 29 липня 2019 року, завіреною підписом та печаткою голови квартального комітету №12, вищевказаного житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: відповідно до технічного паспорту житлового будинку виготовленого 11 вересня 2013 року, згідно журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень складає: А-1, 1 - коридор 5,8 кв.м., 2 -кухня 7,3 кв.м., 3- санвузол 5,2 кв.м., 4- житлова кімната 10, 4 кв.м., 5- коридор 3,3 кв.м., житлова кімната 18.1 кв.м., разом по А-1 складає 50.1 кв.м, 50, 1 кв.м., 28,5 кв.м. 21,6 кв.м.
За час сумісного проживання та ведення сумісного господарювання подружжя провели будівництво; відповідно до Висновку (звіту), який був зроблений ТОВ «С- Тиматика» вартість оцінки житлового будиноку (А-1) загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами (Б, В, Д, Ж, № 1-3 І), розташованого за адресою АДРЕСА_1 , станом на 08.08.2019 р. складає: 415 678 грн., ринкова вартість житлового будинку з урахуванням обмежувальних умов і зроблених допущень склала на дату оцінки: 415 678,00 грн.
У відзиві на позовну заяву (а.с. 73-74) відповідач позов не визнав, та просив врахувати, що спірне майно було набуто відповідачем у власність у порядку спадкування від бабусі ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право власності на цей будинок було зареєстровано КП «Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації» 13.09.2002 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 07.08.2002 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріально контори, у спадковій справі №94/2002, реєстровий номер 3-2182, тобто право власності на вказаний будинок було набуто мною у спадщину та до шлюбу із позивачем.
У відповідності до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
На переконання відповідача, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю відповідача, що стосується твердження позивача про те, що за час перебування у шлюбі сумісно було проведено будівництво будинку, то вказані обставини не відповідають дійсності. Позивач за час шлюбу не здійснювала будь-яких витрат для утримання вказаного будинку, вона не була зареєстрована у ньому, а періодичне проживала за цією адресою час від часу, оскільки була зареєстрована і фактично проживала у спільній квартирі, яка була придбана за сумісні грошові кошти за адресою: АДРЕСА_2 .
З приводу будівництва спірного майна, то відповідачем у період 2004-2005 р.р. було здійснено перебудування будинку. Проте, це було зроблено під час першого шлюбу відповідача з ОСОБА_5 , з якою відповідач перебував у шлюбі з 08.08.1998 р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 ., яка тоді проживала разом із відповідачем у цьому будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На переконання відповідача до позовної заяви позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач доклала трудових чи грошових затрат, в результаті чого істотно збільшилася вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
З приводу посилання позивача на технічний паспорт будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений ФОП ОСОБА_6 12.09.2013 р., інвентаризаційна справа 189, реєстровий номер 58-79, то вказаний паспорт відповідачем не замовлявся і ним не отримувався.
Як встановлено судом, 21.06.2008 р. між сторонами по даній справі був укладений шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 9); подружжя має дитину - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 105).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2019 р., яке набрало законної сили 12.11.2019 р. (а.с. 106-106 звор.) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинений в результаті його розірвання.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.08.2002 р. відповідач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований на земельній ділянці площею 254 кв.м (а.с. 44), площа житлового будинку складає 14,4 кв.м, розташовані на ній також такі господарчі будівлі і споруди: літн. кухня, убиральня, душ, навіс, інші споруди.
Під будинком площа земельної ділянки 67 кв.м, під господарчими спорудами 61 кв.м, під двором 71. кВ.м, під доріжками та в'їздом 65 кв.м.
Оцінка спадкового майна складає 11 165,00 грн.
Відповідно до технічного паспорту, який виготовлений станом на 12.09.2013 р. (а.с. 18-23) А? -1 прибудова, яка з'явилася під час нового будівництва площею 18,3 кв.м, відповідно до журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень у будинку 1 поверх, житловий будинок А-1 складається з: 1-коридору (5,8 кв.м), 2- кухня (7,3 кв.м), 3- санвузол (5,2 кв.м), 4-житлова (10,4 кв.м), 5 - коридор (3,3 кв.м), 6 - житлова (18.1 кв.м).
Разом по літ. А-1 загальна площа приміщень 50,1 кв.м, житлові - 28,5 кв.м, допоміжні 21,6 кв.м.
Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд житловий будинок А-1 1953 року побудови, А-1 прибудова 2009 р. побудови, ганок 2009 р. побудови, літня кухня 1953 р. побудови, убиральня 1953 р. побудови, душ 1953 р. побудови, навіс 2009 р. побудови, сарай (тимч.) 2009 р. побудови.
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу квартири (а.с. 77) від 19.07.2013 р.
08.08.1998 р. ОСОБА_3 взяв шлюб із ОСОБА_8 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження (а.с. 80).
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 розірваний, що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 80 звор.); подружжя має доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 81), що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою від 14.11.2019 р. за заявою позивача про забезпечення позову забезпечений позов шляхом накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );
-ухвалою суду задоволено клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ;
-ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дала показання, що є рідню сестрою позивача, з відповідачем знайома з 2005 р. та на даний час стосунки погані, не спілкуються. Будинок будували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які почали дити разом у 2006 р., а одружилися у 2008 році, допомагали батьки ОСОБА_2 матеріально та продуктами харчування. Спочатку це був маленький будинок, вони планували побудувати будинок та їх батьки ОСОБА_2 підтримали, близько 5-7 тис. грн. щомісяця давали батьки ОСОБА_2 на будівництво. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винаймали людей, та вони будували будинок, для оздоблення будинку привозили жінку з м. Тернівка. В результаті - будинок збільшився, це був новий будинок.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дала показання, що є сусідкою колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких знає з 2006 року, свідок мешкає у АДРЕСА_4 . Відповідно до показань свідка ОСОБА_13 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2006 по 2008 р.р. спочатку проживали в маленькому будинку, згодом почали будівництво, будували разом, дуже допомагали батьки ОСОБА_2 , мати ОСОБА_2 їх одягала.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 дала показання, що доводиться матір'ю ОСОБА_3 , та їй відомо, що ОСОБА_3 жил в будинку АДРЕСА_1 з першою дружиною, спільними зусиллями вони (тобто батьки ОСОБА_3 ) допомогли облаштувати будинок, все в цьому будинку робила ОСОБА_14 (тобто свідок), її чоловік, та ОСОБА_3 , все робилося за їх рахунок, ОСОБА_14 отримувала пенсію, отримувала дохід, оскільки доглядала осіб похилого віку. ОСОБА_2 та її батьки не приймали участі у будівництві.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 дала показання, що є донькою відповідача ОСОБА_3 , та їй відомо, що будинок будували ОСОБА_3 , дідусь та бабуся, брат батька, та цей будинок будувався в період спільного життя її батьків.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 дала показання, що є колишньою дружиною ОСОБА_3 , у 1998 р. вони одружилися, мешкали у батьків чоловіка, доглядали бабусю, яка мешкала у будинку №11 , її доглядала ОСОБА_15 , та мати ОСОБА_3 - ОСОБА_14 , коли бабуся померла вони добудували цей будинок ( АДРЕСА_1 ) та перейшли мешкати до нього. Свідок не змогла пригадати вартість цих робіт, дала показання, що роботи виконувалися за її спільні кошти із ОСОБА_3 та їх батьків.
Правовідносини між сторонами в даній справі виникли із захисту права особистої приватної власності дружини ( ОСОБА_2 ).
Дослідив докази в межах заявлених суду вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; на виконання ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК).
Перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, визначений ст. 57 СК України.
Згідно з ч. 1 цієї статті особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя (ч. 2 ст. 57 СК України).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню (ч. 3 ст. 57 СК України).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди (ч. 4 ст. 57 СК України).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них (ч. 5 ст. 57 СК України).
Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч. 6 ст. 57 СК України).
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (ч. 7 ст. 57 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Як встановлено судом позивач просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи це тим, що за час перебування у шлюбі із відповідачем внаслідок спільних трудових та її грошових затрат у тому числі спірне майно істотно збільшилося у своїй вартості.
Втім, виходячи з приписів ч. 1 ст. 62 СК України, за наведених в цій правовій нормі підстав таке майно може бути визнано за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а не особистою приватною власністю одного з подружжя, про що заявлено ОСОБА_2 вимогу у позові.
Надані позивачем докази (показання свідків, технічний паспорт на спірне майно) не спростовують зазначених висновків суду.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
У даній справі зазначене вище залишилося поза увагою позивача, який обрав певний спосіб захисту прав (визнання права особистої приватної власності) та розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тоді як, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надала суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи, тобто на підтвердження того, що Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю позивача.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
За наведених вище обставин позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Підстави для скасування заходів забезпечення позову передбачені ч. 9 ст. 158 ЦПК України.
Судові витрати (судовий збір) покладаються на позивача (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку розподілу спільного майна подружжя відмовити повністю.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2019 р., у виді накладення арешту на майно - домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення 24.02.2020.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї