ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2020Справа № 910/18174/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУСМО" (10006, м.Житомир, вул.Денишівська,б.4, код ЄДРПОУ 13548679)
до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
про стягнення 3 892 500,00 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Литвин В.В. адвокат
Від відповідача: Момотюк А.І. за дов.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУСМО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 3 892 500,00 грн вартості поставленого товару по договору № 286/3/18/175 від 27.04.2018.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було належно виконано свої зобов'язання щодо поставки обумовленої договором продукції, яка прийнята відповідачем за видатковою накладною № 134 від 25.11.2019, по акту № 2 від 21.12.2019 в повному обсязі та без зауважень, проте оплату за поставлений товар позивачем не отримано.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.12.2019 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.01.2020.
11.01.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідачем поставлено товар на заявлену суму, проте фактично поставка здійснена після закінчення 2018 бюджетного року, а саме у 2019, що унеможливило оплату товару, реєстрацію фінансових зобов'язань за 2018 рік, позовні вимоги вважає безпідставними, у задоволенні позову просив відмовити.
У судовому засіданні 23.01.2020 з'явився представник позивача, надав оригінали документів для огляду, підтримав заявлені вимоги, правом на подачу відповіді на відзив не скористався. Представник відповідача не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, ухвалу суду від 23.12.2019 відповідач отримав 26.12.2019.
23.01.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 18.02.2020.
У судовому засіданні 18.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
27.04.2018 між Міністерством оборони України (замовником, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУСМО" (постачальником, позивачем) укладений договір №286/3/18/175 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм маскувальний спеціальний), далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (пункт 1.1 договору).
Відповідно до змісту п. 1.2 договору, строк поставки товару сторонами був визначений до 30.09.2018 (включно).
Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що ціна цього договору становить: 3892500,00 грн., у тому числі ПДВ 648750,00 грн. (за загальним фондом).
Згідно п. 4.1 договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
До рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем замовника (п.4.2 договору).
У пунктах 5.1-5.3 договору сторони узгодили, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору ( п.1.2.).
Місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України (далі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором. Поставку товару одержувачам замовника постачальник зобов'язаний провести з обов'язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника, несе постачальник.
Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п.5.3 договору).
Згідно з п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 17.12.2018, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Додатком 1 до договору сторонами підписано Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією, якою визначено строки поставки партій товару: до 30.09.2018.
Додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 внесено зміни до договору в частині строку поставки до 15.12.2018 (включно).
Матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 у справі № 910/4214/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ «ТУСМО» до Міністерства оборони України, третя особа АТ «РВС Банк» задоволено повністю, внесено зміни в договір №286/3/18/175 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 27.04.2018 p., укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУСМО", зокрема в п.1.2 договору щодо строку поставки товару до 26.12.2018 (включно).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі № 910/7119/19, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ «ТУСМО» до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії, встановлено, що 21 грудня 2018 року у присутності представників позивача та відповідача складено та підписано акт № 2 приймального контролю товару за якістю, згідно якого відповідач прийняв 5 000 комплектів індивідуального обмундирування. В означеному акті вказано, що прийнятий товар за якістю підлягає відвантаженню на склад військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться у місті Києві по вулиці Качалова, 3 за рознарядкою Міністерства оборони України по договору № 286/3/18/175 від 27.04.2018. Наявними в матеріалах справи доказами, видатковою накладною № 198 від 21.12.2018, актом надання послуг № 281 від 21.12.2018, товарно-транспортною накладною № Р198 від 21.12.2018, заявкою № 2809 від 21.12.2018 транспортного експедирування на перевезення вантажу від 21.12.2018, копії яких знаходяться в матеріалах справи підтверджено, що індивідуальне обмундирування у кількості 5 000 одиниць направлено позивачем до військової частини НОМЕР_1 , товар відвантажено на територію військової частини НОМЕР_1 , однак відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язання щодо прийняття товару.
Вказаним рішенням суду від 02.07.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУСМО" до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії задоволено повністю, зобов'язано Міністерство оборони України прийняти у визначеному місці поставки - військовій частині НОМЕР_1 від товариства з обмеженою відповідальністю "ТУСМО" виготовлений за договором № 286/3/18/175 від 27.04.2018 товар "Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм маскувальний спеціальний) відповідність ТУ 14.1-137-00034022-2016, сповіщення про зміни № 2 та зразку-еталону" (5 000 комплектів), який був прийнятий за якістю згідно акту приймального контролю товару за якістю № 2 від 21.12.2018.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі № 910/7119/19 відповідач в добровільному порядку прийняв 5000 комплектів товару, що підтверджується Актом приймання контролю товару за якістю № 2 від 21.12.2019, видатковою накладною № 134 від 25.11.2019, повідомленням-підтвердженням № 721 від 25.11.2019 здійснено оподаткування продукції за бухгалтерським обліком ВЧ НОМЕР_1 , тобто прийняв поставлений товар у повному обсязі, проте оплату за товар не здійснив, повідомивши листом № 286/8/7511 від 03.12.2019 про закінчення бюджетного 2018 року, яким були передбачені відповідні видатки на оплату.
Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по договору №286/3/18/75 від 27.04.2018 становить 3 892 500,00 грн вартості поставленого позивачем та прийнятого відповідачем, проте не оплаченого товару.
У відзиві на позов відповідач також зазначає про необґрунтованість заявлених вимог, у зв'язку із неможливістю виконання бюджетних зобов'язань після закінчення 2018 бюджетного року, враховуючи фактичну поставку товару у 2019.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у визначений строк.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі № 910/7119/19, яке відповідно до ст. 75 ГПК України, має преюдиціальне значення для даної справи, встановлено обставини виконання позивачем зобов'язань щодо поставки товару по договору №286/3/18/75 від 27.04.2018 "Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм маскувальний спеціальний) відповідність ТУ 14.1-137-00034022-2016, сповіщення про зміни № 2 та зразку-еталону" (5 000 комплектів), та необґрунтовану відмову від прийняття цього товару.
Долученими до позову копіями акту приймання контролю товару за якістю від 21.12.2018, видатковою накладною № 134 від 25.11.2019, повідомлення-підтвердження № 721 від 25.11.2019, які скріплені печатками та підписані обома сторонами без зауважень, підтверджується факт поставки товару та прийняття його відповідачем, що відповідно до розділу 4 договору та положень ст. 692 ЦК України є підставою для здійснення розрахунку за нього.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу для оплати рахунок-фактуру № 88 від 25.11.2019 на суму 3 892 500,00 грн, надано первинні документи для оплати - 29.11.2019.
Листом № 286/8/7511 від 03.12.2019 відповідач повідомив, що відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України, бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду 2018 року для здійснення операцій за бюджетними зобов'язаннями, тому у відповідача відсутня підстави для реєстрації зобов'язань за поставлене речове майно, надані на оплату платіжні документи повертаються без реалізації, спірні питання оплати вирішуються у судовому порядку.
Умовами п.4.2 договору визначено зобов'язання позивача надавати документи, які являються підставою для оплати товару протягом 3 робочих днів з дати прийняття товару одержувачем (п.5.2 договору) у місцях поставки товару, але не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця, у якому відбулась поставка; та надано право замовнику відмовитись повністю або частково від оплати товару у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу замовника в більшій кількості, ніж передбачена рознарядкою для даного здавального періоду без згоди замовника.
За умовами п.5.3 договору фактично товар був поставлений та прийнятий відповідачем - 25.11.2019 без будь-яких зауважень, первинні документи надані 29.11.2019, тобто в межах визначеного п.4.2 договору строкую
Доказів оплати відповідачем суми 3 892 500,00 грн, у т.ч. у встановлені строки, суду не надано.
Посилання відповідача на положення статті 23 Бюджетного кодексу України не приймаються судом в якості підстав та обставин звільнення від обов'язку оплати отриманих послуг.
Зокрема, відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.
Згідно із ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Разом з тим, частиною 2 статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Тобто відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника (покупця) і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманого товару у сумі 3 892 500,00 грн. по договору є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 3 892 500,00 грн. основного боргу по договору №286/3/18/75 від 27.04.2018 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУСМО" (10006, м.Житомир, вул.Денишівська,б.4, код ЄДРПОУ 13548679) 3 892 500 (три мільйони вісімсот дев'яносто дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп основного боргу, 58 387 (п'ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 50 коп витрат по сплаті судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 24.02.2020.
Суддя О.М.Ярмак