Справа № 202/331/20
Провадження № 1-кс/202/879/2020
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
30 січня 2020 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000000037 від 15.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Прокурор відділу прокуратури в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на автобус «Рута 25» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 27.01.2017 року належить ОСОБА_4 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що 15.01.2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса «Рута 25» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та пішохода ОСОБА_6 , який була спричинена смертельна травма.
Під час проведення огляду місця події був вилучений автомобіль «Nissan Leaf» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зберіг сліди кримінального правопорушення та відповідно до ст. 98 КПК України визнаний речовим доказом.
Зазначений автомобіль згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 07.11.2017 року належить ОСОБА_4 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Прокурор вказує, що з метою запобігання приховуванню, знищенню, перетворенню, відчуженню транспортного засобу - автобус «Рута 25» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом і необхідний для проведення судових експертиз, виникла потреба в накладенні на нього арешту відповідно до ст. 170 КПК України.
В судове засідання прокурор та власник або володілець майна не з'явилися, що не перешкоджає судовому розгляду.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Слідчим суддею встановлено, що 15.01.2019 року до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за № 12020040000000037.
Як вбачається з матеріалів клопотання, під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди був вилучений автобус «Рута 25» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
16 січня 2020 року слідчий звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з клопотанням про накладення арешту на це майно.
Ухвалою слідчого судді від 17 січня 2020 року клопотання слідчого було повернуто прокурору для усунення недоліків клопотання протягом 72 години.
Копія ухвали фактично отримана прокуратурою 23.01.2020 року.
26 січня 2020 року клопотання після усунення недоліків повторно направлено до суду поштовим зв'язком та отримано судом 28.01.2020 року.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин і наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучений транспортний засіб є доказом такого злочину, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки зберіг на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема за допомогою експертних досліджень.
У той же час існує загроза приховування, перетворення, відчуження даного транспортного засобу, оскільки на сьогодні не проведені всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження транспортного засобу, а володілець вилученого транспортного засобу є особою, заінтересованою в результатах кримінального провадження. Крім того, власник майна може у будь-який час його відчужити.
Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на автобус «Рута 25» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника цього майна та не матиме тяжких наслідків, оскільки для проведення експертних досліджень безпосередньо потрібен вказаний транспортний засіб та арешт майна носить тимчасовий характер. Крім того, арешт може бути скасований відповідно до статті 174 КПК України, зокрема після проведення експертних досліджень у кримінальному провадженні.
Тому з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання приховуванню, перетворенню, відчуженню автобуса «Рута 25» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на нього необхідно накласти арешт шляхом заборони його відчуження, розпорядження та використання.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на автобус «Рута 25» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 та яким на момент ДТП керував ОСОБА_5 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та використання вказаного транспортного засобу.
Роз'яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Строк складання та оголошення повного тексту ухвали відповідно до частини 2 статті 376 КПК України - 4 лютого 2020 року о 09-00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1