справа №176/2655/19
провадження №2/176/126/20
25 лютого 2020 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кучми В.В.,
за участю секретаря судового засідання Петренко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить визнати останню такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі договору дарування квартири. В даній квартирі він проживав разом з дружиною ОСОБА_2 .. Через постійні сварки, фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені в січні 2017 року, після того як відповідач потрапив до лікарні. В квітні 2017 року дружина забрала всі свої речі та виїхала з даної квартири і по теперішній час місце її перебування не відоме. Оскільки відповідачка залишається бути зареєстрованою в даній квартирі, він як власник не може розпорядитись даною квартирою та подарувати її своїй онукі та вчинити певні нотаріальні дії, тому був вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області було відкрито провадження від 13.01.2020 року, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу було надано строк 15 днів з дня отримання ним даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідачу ОСОБА_2 , відповідно до вимог ЦПК України, за місцем реєстрації та місцем останнього відомого місця проживання, були направлені копії позовної заяви та додатків до неї, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву за наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. На адресу суду повернулося поштове повідомлення з відміткою «адресат відсутній». Таким чином, відповідачу направлені документи відповідно до вимог ЦПК України, заперечень від відповідача не надійшло, відзив відповідач не подав.
Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та з урахуванням клопотання позивачів щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні фактично встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування квартири від 18.11.2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 12, 13).
З довідки наданою адресно - довідковим підрозділом ГУДМС України в Дніпропетровській області, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 , дійсно є зареєстрованою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).
Згідно акту про не проживання від 14 листопада 2019 року складеного жителями будинку АДРЕСА_1 , встановлено та підтверджується, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , не проживає з січня 2017 року (а.с. 6).
Статтею 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод, що є частиною національного законодавства України, визначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законами або загальним принципами міжнародного права. Конституція України, а саме стаття 41, гарантує кожному право володіння, користування та розпорядження його власністю. Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник за своїм розсудом користується, володіє і розпоряджається своїм майном. Статті 386, 391 цього Кодексу визначають право власника вимагати усунення всяких порушень його права й обов'язок держави законодавчо забезпечувати громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.
Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
На підставі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, фактично не користуючись спірною квартирою, відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні даною квартирою, будучи зареєстрованою в ній.
Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або його членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За таких обставин, зважаючи, що відповідач, будучи зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_1 , з часу володіння цим помешканням позивачем як власником, більше трьох років не мешкає в даній квартирі, не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили, що позивач своїми діями заважав або перешкоджав відповідачу реалізовувати своє право проживання у квартирі, що позивач змусив відповідачку залишити житлове приміщення, переїхати, не встановлено будь-яких домовленостей між позивачем та відповідачкою стосовно подальшого проживання останньої у даній квартирі.
Тому, суд вважає право позивача як власника квартири щодо користування власним приміщенням на свій розсуд порушеним і таким, що підлягає відновленню шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. 163, 71, 72 Житлового кодексу України, ст.ст.16, 317, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 280-282, 284, 288, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, що повинна відповідати формі і змісту, передбаченим ст. 285 ЦПК України, та може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Рішення може бути оскаржене позивачкою шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: