Справа № 201/1513/20
Провадження № 1-кс/201/680/2020
14 лютого 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
Слідчий суддя ОСОБА_1 розглянувши клопотання слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019101090000050 від 23.07.2019,-
В провадження слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська передано клопотання слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 42019101090000050 від 23.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що невстановлена особа заволоділа транспортним засобом марки MERSEDES-BENZ GLE 250 2143 (2017 року випуску) білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
В ході проведення допиту ОСОБА_4 стало відомо, що 30.11.2017 він придбав транспортний засіб, автомобіль марки MERSEDES-BENZ GLE 250 2143 (2017 року випуску) білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , котрий на момент купівлі коштував 50 000 доларів США, після чого ОСОБА_4 поставив транспортний засіб на облік.
Через деякий час в ОСОБА_4 виникла необхідність у продажу вище вказаного транспортного засобу, в середині грудня 2017 року при спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_5 , останній повідомив ОСОБА_4 про те що він зможе продати транспортний засіб за 61 500 доларів США. На дану пропозицію ОСОБА_4 погодився та передав ОСОБА_5 ключ від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Жодних довіреностей на право розпоряджатися майном ОСОБА_4 не надавав. Після передачі автомобіля ОСОБА_5 перестав виходити на зв'язок, грошових кощтів ОСОБА_4 не отримав.
17.10.2018 Соломянським районним судом м. Києва було накладено арешт на транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ GLE 250 2143 (2017 року випуску) білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 .
В ході досудового розслідування стало відомо , що транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ GLE 250 2143 (2017 року випуску) білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 22.10.2019 було перереєстровано на нового власника ОСОБА_6 та присвоєно новий номерний знак НОМЕР_2 .
11.02.2020 вказаний транспортний засіб було оголошено в розшук, 12.02.2020 місце знаходження транспортного засобу було встановлено, вилучено до спецмайданчику Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та винесено постанову про визнання автомобіля речовим доказом.
Ст. 289 ч. 3 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, щодо транспортного засобу, вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян,- караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Основним безпосереднім об'єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у примітці до ст. 286 КК України. Ці транспортні засоби виступають предметом цього злочину. Його додатковим обов'язковим або факультативним об'єктом - залежно від конкретного способу вчинення цього злочину - можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага.
Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає змогу виділити такі ознаки діяння при вчиненні цього злочину; 1) воно полягає лише в активній поведінці - дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або закопаного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).
Відповідно до ст. 91 КПК України сама подія кримінального правопорушення підлягає доказуванню, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Разом с тим, для досягнення дієвості кримінального провадження, положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення такого провадження. Як вбачається із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості, є арешт майна.
Одним з таких заходів є саме арешт майна, що застосовується не тільки для тимчасового позбавлення підозрюваного та обвинуваченого можливості відчужувати певне майно, а й може являти собою заборону для іншої особи, у володінні якої перебуває манно, розпоряджатися будь - яким чином таким майном та використовувати його.
За ч.1 ст.131 КПК України загальною для всіх заходів забезпечення кримінального провадження метою є досягнення дієвості такого провадження. А для арешту майна заповідно до ч.ч.2-8 ст. 170 цього ж Кодексу за мету встановлено забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь- якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу;
Ще одним важливим критерієм накладення арешту на майно в цьому випадку є співмірність вартості майна, яке належить арештувати, з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Враховуючи викладене, та той факт, що для забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, та встановлення обставин які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні слідчий вважає, що необхідно застосувати заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладання арешту на вилучене майно.
Крім того, до суду надійшла заява адвоката власника транспортного засобу, автомобілю марки MERSEDES-BENZ GLE 250 2143 (2017 року випуску) білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якій останній зазначив, що під час з'ясування природи походження даного кримінального провадження, було встановлено, що в провадженні Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12018100090002044 від 23.02.2018, в якому ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва було накладено арешт на транспортний засіб, автомобіль марки MERSEDES-BENZ GLE 250 2143 (2017 року випуску) білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 .
Однак слідчий Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 не зазначила про той факт, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва було задоволено клопотання адвоката про скасування арешту в кримінальному провадженні № 12018100090002044 та скасовано арешт на транспортний засіб, автомобіль марки MERSEDES-BENZ GLE 250 2143 (2017 року випуску) білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 . Саме в даній ухвалі йдеться мова про те, що власник (на той час) транспортного засобу при купівлі цього автомобілю здійснив усі перевірки щодо майна, уклав відповідні угоди та добросовісно набув транспортний засіб у власність.
Вивчивши матеріали клопотання, вислухавши учасників розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів по кримінальному провадженню.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Зі змістом ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету, відповідно до положень ст. 170 КПК України, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна .
До клопотання також мають бути додані оригінали та копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
У даному випадку в клопотанні слідчого відсутні вказані вище судові рішення в кримінальному провадженні № 12018100090002044, що має значення для вирішення клопотання.
Крім того, суду не наведено достатніх аргументів з приводу необхідності застосування саме таких заходів забезпечення кримінального провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержаннгя вимог ст. 171 КПК України, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173, 309 КПК України, -
Клопотання слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 42019101090000050 від 23.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1