ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
29.06.07 Справа № 10/46н-ад.
Судова колегія у складі головуючого Мінської Т.М., суддів Пономаренко Є.Ю., Седляр О.О., при секретарі Качановській О.А., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГамет", м. Луганськ
до Луганської митниці
про визнання картки відмови нечинною
Представники сторін:
від позивача - Секерін К.В., довіреність № 25 від 15.02.07.;
від відповідача - Яблоновська І.В. - нач.юр.відділу, довіреність № 1-17/2028 від 05.03.07., Скіртач К.В. - заст.нач.відділу, довіреність №1-17/2061 від 06.03.07.
До 20.04.2007р.. справа слухалась одноособово суддею Мінською Т.М. 20.04.2007р. розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області згідно ст. 24 Закону України «Про судоустрій», п. 2 ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі головуючого -Мінської Т.М., суддів - Пономаренко Є.Ю., Седляр О.О.
Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги:
- про прийняття постанови про визнання вимог відповідача неправомірними, а картки відмови від 16.02.2007р. № 702000001/7/000056 нечинною;
- зобов'язати Луганську митницю не застосовувати при прийнятті митної декларації норми та положення Постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році", та приймати митну декларацію до митного оформлення відповідно до ст. 19 Закону України "Про режим іноземного інвестування".
03.04.2007р. позивачем подано клопотання, яким він змінив предмет позову і просить:
1. Прийняти постанову про відновлення та визнання права реалізовувати (експортувати) продукцію власного виробництва, вироблену в режимі іноземного інвестування без можливості застосування режиму ліцензування та квотування, відповідно до ст. 19 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
2. Визнати картку відмови від 16.02.2007р. № 702000001/7/000056 нечинною,
3. Визнати дії Луганської митниці неправомірними, які полягають у прийнятті неправомірного рішення, що продукція вироблена позивачем в режимі іноземного інвестування, може підлягати ліцензуванню та квотуванню,
4. Визнати дії Луганської митниці неправомірними, які полягають у неправомірному застосуванні підзаконного акту - Постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році",
5. Визнати вимоги Луганської митниці щодо надання ТОВ «ЮГамет» експортної ліцензії або відповідного листа - роз'яснення Мінпромполітики при митному оформленні вантажу, неправомірними.
6. Зобов'язати суб'єкта владних повноважень -Луганську митницю не застосовувати при прийнятті митної декларації норми та положення Постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році".
7. Зобов'язати суб'єкта владних повноважень -Луганську митницю приймати митну декларацію при митному оформленні експорту продукції власного виробництва, відповідно до ст. 19 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
19.04.2007р. в судовому засіданні позивачем подана заява, якою він змінив позовні вимоги, зокрема пункти 6 і 7 вищевказаного клопотання від 03.04.2007р., а саме виклавши ці пункти:
8. Зобов'язати суб'єкта владних повноважень -Луганську митницю не застосовувати при прийнятті митних декларацій норми та положення Постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році".
9. Зобов'язати суб'єкта владних повноважень -Луганську митницю приймати митних декларацій при митному оформленні експорту продукції власного виробництва, відповідно до ст. 19 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
Відповідач відзивом на позов від 05.03.2007р. № 1-17/2030 проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши учасників судового процесу, суд
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГамет»(позивач у справі) зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.12.1996р. Позивачу видана ліцензія Міністерства промислової політики України серія АБ № 270681 терміном дії з 10.11.2005р. по 10.11.2010р. на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів. Також Міністерством промислової політики України до вищевказаної ліцензії видано атестат спеціалізованого металургійного переробного підприємства № 531 від 10.11.2005., згідно якого позивач відповідає вимогам спеціалізованого металургійного переробного підприємства і має можливість переробляти металобрухт алюмінію та алюмінієвих сплавів.
Луганською Регіональною Торгово - промисловою палатою позивачу 27.12.2006р. видано сертифікат № 842Б, який підтверджує, що вторинні алюмінієві сплави в злитках марок АК5М2, АК7, АК8М3, АК12, АК12М2 є продукцією власного виробництва ТОВ «ЮГАМЕТ».
Згідно інформаційного повідомлення Головного управління економіки Луганської обласної державної адміністрації від 01.12.2006р. реєстраційний номер 1372-1-2-496 до статутного фонду ТОВ «ЮГамет» іноземним інвестором Міндлін Наум, Німеччина, внесено інвестицію у вигляді грошових коштів в сумі 20 000 євро.
Декларантом позивача МСП «Артус» 16.02.2006р. було надано для митного оформлення у режимі «експорт» вантажно -митну декларацію (надалі -ВМД) на вантаж згідно гр. 31 ВМД «сплав алюмінію вторинного у зливках у вигляді чушки трапецієдальної форми марки АК-12, АК-12М2, АК-8М3, ДСТУ 2839-94, ГОСТ -1583-93, Виробник: ТОВ «ЮГАМЕТ», Україна». Код товару згідно гр. 33 ВМД - 7601209100.
16.02.2007р. Луганська митниця відмовила в прийнятті ВМД, про що видала картку відмови від 16.02.2007р. № 702000001/7/000056.
Причиною відмови в митному оформленні зазначено: порушення вимог пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574. ВМД надана для митного оформлення без повного комплекту документів, а саме: відсутності експортної ліцензії або відповідного листа - роз'яснення Міністерства промислової політики відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. № 1852. Вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - надати вищезазначені документи.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що як підприємство з іноземною інвестицією, має право експортувати продукцію, яка сертифікована як продукція його власного виробництва, без експортної ліцензії, тобто вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 на нього не розповсюджуються. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається, зокрема ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою передбачено, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно законами України, а також на ст. 19 Закону України «Про режим іноземного інвестування», згідно якої продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач заперечує проти позову, обґрунтовуючи свою позицію, зокрема Законом України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», а також рішенням Конституційного суду України від 29.01.2002р. № 1-рп/2002.
Проти вищевказаних доводів відповідача позивач зазначає, що ТОВ «ЮГамет» як підприємство з іноземними інвестиціями здійснює свою діяльність в режимі іноземного інвестування, а весь товар, який виробляється позивачем також знаходиться в режимі іноземного інвестування згідно Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Щодо Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» позивач вважає, що у вказаному закону йдеться про митне регулювання в сенсі оподаткування, а тому його застосування в даному спорі недоречне. І позивач зазначає, що має рівні права щодо експорту продукції з іншими підприємствами, створеними без залучення іноземних інвестицій, і не знаходиться в привілейованому становищі до них щодо експорту продукції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 45 Митного кодексу України (надалі -МК України) особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.
Статтею 86 МК України встановлено:
Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. N 574 митний орган не приймає ВМД для
оформлення:
якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;
якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД;
в інших випадках, передбачених законодавством України.
У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Згідно ч. 4 ст. 3 МК України Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та Законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування - це регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозвільний пакет документів, що видається на встановлений проміжок часу. Підставою для митного оформлення товарів, що підлягають ліцензуванню, є експортна (імпортна) ліцензія Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України відповідно до якої митний орган веде облік обсягів ввезеної (вивезеної) продукції.
Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, в тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару .
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році» затверджено перелік продуктів (напівфабрикатів) з кольорових металів та їх сплавів, а також виробів з використанням цих металів, експорт яких підлягає ліцензуванню, згідно з додатком 9. В даному додатку міститься алюміній необроблений (код згідно УКТЗЕД 7601). Тобто продукція, яка експортувалась позивачем.
Як вбачається з вищевказаного Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 видана в межах повноважень відповідно до законів України і обов'язкова для виконання.
Але статтею 19 України «Про режим іноземного інвестування»передбачено, що підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.
Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно з даною статтею Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 дійсно б не розповсюджувалась би на позивача.
Проте при вирішенні спірних правовідносин також необхідно враховувати вимоги закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження».
Згідно статті 2 цього Закону підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Статтею 3 даного Закону встановлено, що спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 5 цей Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації.
Положення даного Закону також відповідають принципу, встановленому Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» - принципу юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:
- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Як зазначалось вище, позивач вважає, що у Законі України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження». йдеться про митне регулювання в сенсі оподаткування, а тому його застосування в даному спорі недоречне.
Для вирішення питання щодо застосування даного закону до спірних правовідносин необхідно визначити поняття митного регулювання.
Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» митне регулювання - регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.
Поняття митного контролю визначено ст. 1 МК України як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно -правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
А митні процедури - це операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Як вбачається з вищезазначеного, оподаткування при здійсненні митного контролю є лише одним з елементів митного регулювання.
Тобто, правовідносини з митного оформлення товарів, експорт яких підлягає ліцензування, підпадає під поняття митного регулювання, а відтак в цих правовідносинах підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, і інші підприємства відповідно до вищевказаного Закону мають знаходитись в рівних умовах. А можливість вивезення товарів, експорт яких підлягає ліцензування, без експортної ліцензії, є наданням привілейованого становища підприємству з іноземною інвестицією.
Твердження позивача, що у Законі України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» йдеться про митне регулювання лише в сенсі оподаткування, а тому його застосування в даному спорі недоречне, суд не приймає до уваги, як таке, що нормативно не обґрунтоване.
Згідно 1.2. рішення Конституційного суду України від 29.01.2002р. № 1-рп/2002. положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Також суд відхиляє доводи позивача стосовно порушення принципу верховенства закону, передбаченому ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно якого регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно законами України, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 прийнята на виконання ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка є відсильною нормою.
Таким чином, суд визнає правомірним застосування відповідачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006р. № 1852 стосовно позивача при експорті алюмінію необробленого (код згідно УКТЗЕД 7601).
З огляду на вищезазначене судом не приймаються доводи позивача.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.05.2007р. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись розділом VII Перехідних положень КАС України, ст.ст. 94,160, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в повному обсязі складена 04.06.2007р.
Головуючий суддя Т.М.Мінська
Суддя Є.Ю.Пономаренко
Суддя О.О.Седляр