Справа №601/483/19
Провадження № 2/601/10/2020
04 лютого 2020 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу № 601/483/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів - служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Корфа П.К.,
Вознюка С.О., який представляє інтереси неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Медвідь І.М.,
представника третьої особи - Молінського О.В.,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 та примусового зняття їх з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою. В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстровані відповідачі по справі. З 2013 року ОСОБА_2 , а з моменту реєстрації - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ньому не проживають без поважних причин . Реєстрація відповідачів у вищезазначеному будинку перешкоджають позивачу у реалізації його права на користування та розпорядження належним йому майном та останній змушений нести додаткові фінансові витрати у зв'язку з оплатою комунальних послуг за відповідачів. Тому позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 та примусового зняття їх з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.
Представник позивача - адвокат Корф П.К. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що ОСОБА_2 з 2013 року без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації, а його дружина ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ніколи не проживали за місцем своєї реєстрації, тобто у належному позивачу житловому будинку, тому втратили право на користування даним будинком та підлягають примусовому знятті з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою. Окрім того, просить застосувати позовну давність до позовних вимог пред'явлених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки останні від травня 2013 року до моменту подання зустрічного позову не здійснили жодних реальних дій для того щоб вселитись у зазначений будинок. ОСОБА_2 підтвердив, що весь цей час він разом із своєю дружиною та дітьми проживають в м. Кременець і жодних намірів проживати у житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , вони не мали. Жодних допустимих, належних, достатніх та достовірних доказів стосовно перешкоджанню ОСОБА_1 їх проживанню у даному будинку не надано. Посилання ОСОБА_2 на те, що вказаних будинок належить до колгоспного двору, його батькові ОСОБА_6 , як члену колгоспного двору, належить ј частина даного будинку, а тому ОСОБА_2 , як спадкоємець майна після смерті батька, має право на проживання у вказаному будинку на підставі права власності є передчасне, так як ОСОБА_2 до нотаріуса щодо прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину не звертався. З врахуванням наведеного, представник позивача - адвокат Корф П.К. просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та в інтересах свої неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , де третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів виступає служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом їх вселення у вказаний будинок. У зустрічній позовній заяві вказано, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зареєстровані у вищевказаному житловому будинку. ОСОБА_2 був зареєстрований у вказаному будинку з 11 червня 1993 року у віці до одного року як член сім'ї - син померлого у 2013 році ОСОБА_6 , якому належала ј частина даного будинку. За життя батька також були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а після його смерті - ОСОБА_5 , які жодного дня не проживали у спірному будинку. Після смерті батька ОСОБА_2 , йому та його дружині і дітям не дають можливості вселитись назад у будинок. Тому вони змушені були перейти проживати до матері ОСОБА_2 в м. Кременець Тернопільської області. На даний час, згідно рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 квітня 2019 року, їх фактично виселено з будинку АДРЕСА_2 та іншого житла куди могли б вселитись ОСОБА_2 та його сім'я не має. Окрім того, ОСОБА_2 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6 , якому належить ј частина будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (як члену колгоспного двору). Про те, що вказаний будинок відноситься до категорії колгоспного двору ОСОБА_2 дізнався лише коли отримав позовну заяву ОСОБА_1 , тому на даний час він має намір звертатись до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилась після смерті свого батька - ОСОБА_6 .. Враховуючи те, що ОСОБА_2 та його сім'я на законних підставах були зареєстровані у вищевказаному житловому будинку та ОСОБА_2 проживав у ньому до часу смерті батька, а саме: до того часу поки ОСОБА_1 та його дружина не вигнали з нього, а також те, що на сьогоднішній день вони не мають іншого житла, ОСОБА_1 чинити перешкоди у користуванні зазначеним будинком, а саме: не пускає, як на територію так і в сам будинок, тому просять усунути ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_4 і ОСОБА_5 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом їх вселення у даний будинок.
В судовому засіданні ОСОБА_2 , який представляє інтереси неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Медвідь І.М. позов ОСОБА_1 не визнали та просять відмовити у задоволенні даного позову, оскільки останнім не надано доказів того, що реєстрація відповідачів-позивачів у вказаному будинку впливає на оплату комунальних послуг. Також ОСОБА_2 та його сім'я не проживають у вищевказаному житловому будинку із поважних причин, а саме через конфлікт із ОСОБА_1 та його дружиною. Просять врахувати інтереси неповнолітніх дітей та відсутність у ОСОБА_2 та його сім'ї власного житла та поданий ними зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник служби у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації, будучи в судовому засіданні пояснив, що службою надано висновок щодо недоцільності визнання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 , який він підпримує.
07.05.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та в інтересах свої неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , де третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів виступає служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення.
Ухвалою суду від 10 травня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є сином ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_2 .. В березні 2014 року він повернувся додому до своїх батьків - с. В.Бережці Кременецького району Тернопільської області. В 2018 році дружина ОСОБА_2 прийшла до них додому та вимагала у ОСОБА_9 гроші в сумі 4 000 доларів за частку у спірному будинку, на що їй було запропоновано вселитись у даний будинок. Племінник - ОСОБА_2 приїздив до діда із бабою лише на свята. З 2013 року ОСОБА_2 проживає в м.Кременець Тернопільської області, де точно він не знає. Жодних коштів на ремонт будинку чи оплату за комунальні послуги ОСОБА_2 та його дружина не здійснюють. Умов для проживання для всієї родини у спірному будинку немає.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_1 є її чоловіком, а ОСОБА_2 є її онуком. В спірному будинку також проживає її син - ОСОБА_10 із дружиною. З 2006 року ОСОБА_2 навчався у ліцеї та проживав у своєї матері в м. Кременець Тернопільської області. Дружина внука та його діти у вищевказаному будинку ніколи не проживали. ОСОБА_2 із його сім'єю вона із чоловіком ніколи із будинку не виганяли та не перешкоджали їм жити у ньому. У 2019 року ОСОБА_2 приходив до неї із проханням дозволити тимчасового проживати у спірному будинку, однак будинок не пристосований для проживання трьох сімей.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 проживав в АДРЕСА_1 лише поки навчався в школі. А в подальшому він із сім'єю приїздив до ОСОБА_1 лише в гості. На даний час в спірному будинку проживає ОСОБА_1 , його дружина, а також його син із своєю дружиною.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_2 є її сином. Після розірвання шлюбу із батьком ОСОБА_2 її син проживав і в неї, і в с. В.Бережці - у баби та діда. Дружина сина - ОСОБА_3 та його діти фактично у спірному будинку не проживали, а проживали у неї в м. Кременець Тернопільської області. Зі слів сина, їй відомо що, останній просив у ОСОБА_1 тимчасово пожити у спірному будинку, однак йому було відмовлено. Вона із сином, його дружиною та дітьми винаймає житло, власного житла у неї не має. До подання первісного позову ОСОБА_2 не звертався за захистом свого порушеного права, а саме вселення у спірний житловий будинок.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що до смерті ОСОБА_13 його син ОСОБА_2 із батьком проживали разом в с. В.Бережці Кременецького району, вона спілкувались із ними, їздили один до одного в гості. Після похорону ОСОБА_14 її відносини із родиною ОСОБА_15 погіршились, із того часу вона із ними не спілкується. Із чужих слів чула, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є конфлікт. Їй відомо, що з 2013 року ОСОБА_2 проживає в м. Кременець.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 є її племінником. Після смерті батька ОСОБА_2 , відносини між ним та його бабою та дідом ОСОБА_1 погіршились, між ними почали виникали сварки. ОСОБА_2 проживав у спірному будинку сам, із своєю дружиною і дітьми у даному будинку він не проживав. Із слів ОСОБА_2 їй відомо, що останній звертався до своєї баби - ОСОБА_9 із проханням тимчасово вселитись у вищевказаний будинок, однак вона цього не дозволила. Також у будинку прописаний ОСОБА_10 , однак фактично не проживає, так як перебуває на роботі за кордоном.
Житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 07 квітня 1987 року та реєстровим написом на документі про право особистої власності.
Згідно копії будинкової книги; акту обстеження про факт не проживання від 25.06.2018 року; акту обстеження на факт проживання осіб; акту обстеження на факт проживання осіб № 02-13/831 від 13.09.2019 року та довідки №173 від 07.03.2019 року, виданої Великобережецькою сільською радою Кременецького району, в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 . З 2013 року по даний час ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та з моменту реєстрації (26.12.2018 року) по даний час ОСОБА_5 не проживають у вказаному житловому будинку. ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 проживають в житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28 серпня 2012 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .
Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 21 грудня 2018 року.
Згідно повідомлення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 02-13/455 від 03.05.2019 року, станом на 15 квітня 1991 року (на момент припинення колгоспного двору) в житловому будинку АДРЕСА_1 були прописані (зареєстровані): голова двору - ОСОБА_1 ; дружина - ОСОБА_9 ; син - ОСОБА_10 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був прописаний (зареєстрований) в будинку АДРЕСА_1 : з 7 січня 1989 року по 28 жовтня 1989 року; з 25 жовтня 1991 року по 22 грудня 2006 року; з 02 жовтня 2009 року по 31 травня 2013 року. ОСОБА_6 проходив строкову військову службу в армії з 28 жовтня 1989 року по 25 жовтня 1991 року.
З повідомлення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 02-13/523 від 27.05.2019 року слідує, що ОСОБА_2 , 1993 року народження та ОСОБА_3 , 1993 року народження, в період з травня 2013 року по квітень 2019 року із заявою про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 перешкоджають їх проживанню в житловому будинку по АДРЕСА_1 не звертались.
Згідно повідомлення начальника Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області № 3839/109/01-2019 від 27.05.2019 року, ОСОБА_2 , 1993 року народження та ОСОБА_3 , 1993 року народження, в період з травня 2013 року по квітень 2019 року із заявою про те, що ОСОБА_1 , 1942 року народження та ОСОБА_9 , 1950 року народження, вигнали їх, а також малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 року народження, із житлового будинку по АДРЕСА_1 до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ( Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області) не зверталися.
З повідомлення начальника служби у справа дітей Кременецької РДА Тернопільської області № 03-13/266 від 24.05.2019 року слідує, що до служби у справах дітей районної державної адміністрації в період з травня 2013 року і по даний час не зверталися ОСОБА_2 , 1993 року народження та ОСОБА_3 , 1993 року народження, з приводу того, що їх, а також їхнього малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 року народження було виселено ОСОБА_1 , 1942 року народження та ОСОБА_9 , 1950 року народження, із належного їм житлового будинку по АДРЕСА_1 та чиняться перешкоди до його доступу.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта відсутні відомості щодо належності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 169794821 від 10.06.2019 року та № 169797377 від 10.06.2019 року.
Згідно висновку Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області № 02-1511/02-16 від 26.09.2019 року, визнання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 є недоцільним.
Із заяви ОСОБА_1 від 14.11.2018 року та повідомлення служби у справах дітей Кременецької РДА Тернопільської області від 04 грудня 2018 року слідує, що голова домоволодіння ОСОБА_1 проти того, щоб у його помешканні проживали малолітній правнук ОСОБА_4 та його батько, так як цьому не дозволяє житлова площа будинку. Також цьому перечить його дружина та син ОСОБА_10 ..
Вказаним документам уже дана оцінка рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 квітня 2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 квітня 2019 року слідує, що ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_16 , шляхом виселення з житлового будинку АДРЕСА_2 . В позовних вимогах ОСОБА_8 до ОСОБА_16 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_8 та членам її сім'ї житловим будинком АДРЕСА_2 та стягнення з ОСОБА_16 вартості проведених поліпшень житлового будинку на суму 3500 доларів США - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вказаним рішенням встановлено, що в житловому будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована відповідач ОСОБА_8 , яка в ньому проживає разом із своїм сином - ОСОБА_2 , ОСОБА_17 та малолітнім онуком - ОСОБА_4 , 2012 року народження.
В ході розгляду зазначеної справи відповідачі-позивачі доводили суду своє право користування іншим будинковолодінням, а саме житловим будинком АДРЕСА_2 .
Вищенаведене доводить відсутність поважних причин щодо не користування відповідачами-позивачами спірним будинком.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 2 статті 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
У принц.4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією №1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.59, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання й розвиток; із цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий та післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У статті 265 Сімейного кодексу України вказано, що баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 2013 року без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації, особистих речей в будинку не має, вибув з будинку за власним волевиявленням, а тому він є таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом не встановлено фактів, а ОСОБА_3 не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що вона та малолітні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 набули права користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Сам факт реєстрації відповідачів у спірному будинку не може бути безумовним та достатнім доказом їх проживання у ньому.
Також, ОСОБА_2 та його адвокатом Медвідь І.М. не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 та його дружина чинили перешкоди щодо вселення ОСОБА_2 та його сім'ї у вищевказаний будинок. Як встановлено в судовому засіданні малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована в житловому будинку з часу народження, незважаючи на те, що ні вона ні її батьки в даному житловому будинку не проживали. Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив той факт, що із спірного будинку він вибув добровільно, а його дружина та діти ніколи у ньому фактично не проживали.
Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає, що висновок служби у справах дітей про недоцільність визнання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 , спростовується обставинами встановленими судовим рішенням від 18 квітня 2019 року, де служба при розгляді вказаної справи надавала аналогічний висновок, а також тим, що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом зі своїми батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , а тому саме за вказаною адресою є місце проживання неповнолітніх дітей, права яких ніяким чином не порушено.
За таких обставин, суд вважає, що порушене право власника будинку підлягає захисту, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.
Оскільки, однією із підстав зняття з реєстрації є позбавлення особи права користування житловим приміщенням, то суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування реєстрації місця проживання відповідачів шляхом зняття їх з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 слід відмовити.
Судом не встановлено фактів, а ОСОБА_2 не надано доказів того, що йому чинились перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та він був примусово виселенний із вищевказаного будинку, а натомість доводи ОСОБА_2 спростовуються повідомленням Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 02-13/523 від 27.05.2019 року та повідомленням начальника Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області № 3839/109/01-2019 від 27.05.2019 року.
Окрім того, судом встановлено та не заперечувалось ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 та малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично ніколи не проживали у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а лише із згоди власника були там зареєсровані.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він є співвласником спірного житлового будинку, оскільки фактично успадкував після смері свого батька - ОСОБА_6 належну йому, як члену колгоспного двору, частку у даному будинку не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не були предметом спору.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із врахуванням наведеного суд вважає, що із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 понесенні останнім витрати по сплаті судового збору, а саме - 768 грн. 40 коп..
Керуючись ст.ст 29, 405, 256, 257 ЦК України, ст.ст. 64, 72, 107, 156 Житлового кодексу України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. ст.ст. 13, 19, 42, 81, 82, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів - служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення - відмовити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по справі в розмірі 768 грн. 40 коп..
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Кременецький районний суд Тернопільської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3
Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , житель: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_3 , жителька: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Третя особа - служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області, місцезнаходження, вул. Шевченка, 56 м. Кременець Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14042930.
Повне судове рішення складено 17.02.2020 року.
Головуючий: