Справа №621/704/18
Пр. №1-кп/621/89/20
Ухвала
Іменем України
14 лютого 2020 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018220300000175 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зміїв Харківської області, є громадянином України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає в АДРЕСА_2 , судимого:
1) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 19 грудня 2001 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
2) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 21 квітня 2004 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 10 днів;
3) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 22 листопада 2007 року за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік; На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17.10.2008 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 місяць 13 днів;
4) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2009 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 28.09.2012 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 4 дні;
5) 03.07.2015 року вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 28.07.2017 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 30 днів;
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України,
Згідно обвинувального акта №12018220300000175 від 26 лютого 2018 року ОСОБА_4 , обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому повторно.
Під час судового судового засідання прокурор ОСОБА_7 , заявила мотивоване клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначила, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а обґрунтованість обвинувачення дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 , проти клопотання заперечували, та у свою чергу заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора та клопотання про зміну запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що підстав для подальшого тримання його під вартою немає, з огляду на тривалість провадження. Запобіжного заходу у виді домашнього арешту достатньо для виконання ним процесуальних обов'язків. Посилався на наявність утриманців та обов'язок прибувати до суду на першу вимогу.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року вирішено питання про продовження відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу - тримання під вартою на строк до 20 лютого 2020 року, з урахуванням обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 4 частини 1 статті 177 КПК України.
Під час підготовчого засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування та вирішення питання про продовження запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 .
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 , враховано наявність ризиків вчинення нових злочинів, а також переховування від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним за вказаним обвинуваченням, вказує на наявність ризику переховування від суду.
Крім того, на високий ризик вчинення нового злочину або перешкоджання кримінальному провадженню вказують дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в провадженні суду перебуває інше кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , не має постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків.
Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, та усунення ризиків продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема і тим, на які посилався у своєму клопотанні обвинувачений.
За таких обставин належить відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Рішення про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , на домашній арешт, суд, окрім вищезазначеного, обґрунтовує відсутністю будь-яких доказів з боку сторони захисту, що підтверджують можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , з урахуванням встановлених ризиків, чи зміну обставин, визначених ст. 178 КПК України, які б могли бути враховані при вирішення питання про вид запобіжного заходу.
Сама по собі позиція обвинуваченого щодо запевнення суду у відсутності намірів переховуватись від суду чи вчиняти інші кримінальне правопорушення, необхідність надавати матеріальну допомогу родині не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 314-317, 177, 181, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання прокурора ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.
2. Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на строк до 13 квітня 2020 року.
3. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
4. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 , протягом семи днів з часу вручення ухвали.
5. Дата оголошення учасникам судового провадження повного тексту ухвали суду - 11 год. 17 лютого 2020 року.
Головуючий: