Справа № 569/738/20
20 лютого 2020 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Бучко Т.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гопанчука Олега Миколайовича про визнання дій протиправними та про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гопанчука Олега Миколайовича, в якому просить визнати протиправними дії інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гопанчука О.М. щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1963700 від 11 січня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вважає оскаржувану постанову незаконною та неправомірною, оскільки жодних порушень Правил дорожнього руху ним допущено не було. Вказав, що рухався у потоці машин по вулиці Степана Бандери у місті Рівному від перехрестя вулиць «Ст. Бандери - 16 Липня» до перехрестя вулиць «Ст.Бандери - В.Чорновола». Оскільки рух автомобілів був насиченим, єдиним вчиненим ним маневром був об'їзд перешкоди без виїзду на зустрічну смугу руху - припаркованого на краю проїжджої частини, транспортного засобу з увімкненим аварійним світловим сигналом. Однак, цей маневр було вчинено разом з іншими водіями задовго до пішохідного переходу. Проїхавши перехрестя вулиць С.Бандери - В.Чорновола він продовжив свій рух у напрямку центра міста. Відразу за перехрестям автомобіль було зупинено працівниками патрульної поліції, які повідомили про вчинення порушень правил дорожнього руху, а саме здійснення обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті. Він пояснив інспектору, що правил дорожнього руху не порушував, а лише здійснив об'їзд перешкоди у вигляді автомобілю з увімкненим аварійним сигналом, а також те, що даний маневр було здійснено більше, ніж на 50 м до пішохідного переходу. Після цього інспектор надав для ознайомлення відео, на якому не було відображено момент обгону, а лише видно як автомобіль проїжджає перехрестя і до моменту зупинки. На його прохання відібрати пояснення у водія, якого він начебто обігнав, щоб встановити точне місце вчинення правопорушення та визначити відстань до пішохідного переходу, інспектор пояснив, що він не зобов'язаний нікого додатково затримувати, або щось виміряти, щоб довести його вину. Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а інспектором патрульної поліції не доведено вчинення ним правопорушення, а також не проведено метрологічне вимірювання відстаней, недотримання яких вважається порушенням. Крім того, всупереч ст.33, 280 КУпАП не було враховано особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не було з'ясовано, чи вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його чиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Ухвалою від 16 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, визначеними ст.268, 269, 286 КАС України для окремих категорій термінових справ, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
24 січня 2020 року в судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1., відповідачі в судове засідання не з'явилися. Оскільки матеріали справи не містили доказів належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце розгляду справи, розгляд справи було відкладено.
7 лютого 2020 року від представника відповідача - Управління патрульної поліції у Рівненській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позову ОСОБА_1 представник просить відмовити, оскільки вважає його необґрунтованим. Вказала, що обставини, на які посилається позивач, є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, не підтверджені жодним доказом та вводять суд в оману. Натомість оскаржувана постанова є правомірною, винесеною відповідно до норм чинного законодавства та у межах повноважень інспектора патрульної поліції Гапончука О.М. У постанові відповідно до ст.283 КУпАП зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, а також вказано технічний пристрій, на який проводився відеозапис ВК-00100 та відеореєстратор «GAZER 3655». До відзиву на позов представником позивача долучено копію пояснень ОСОБА_1 та оптичний носій з відеозаписом №11012020-1636_САМІ_0622 портативного відеореєстратора «GAZER 3655» та відеозаписом №20200112064403000273 з нагрудної камери ВК 00100.
В судове засідання 20 лютого 2020 року сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч.3, ч.9 ст.205 КАС України у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, викладені у заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що 11 січня 2020 року інспектором роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гопанчуком О.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1963700, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 11 січня 2020 року о 16 год. 37 хв. в м.Рівне по вул.Степана Бандери, 14а ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Signum», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив вимоги п.14.6в ПДР.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» № 3353 від 30.06.1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року ( із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.14.6 ПДР обгін заборонено: ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
Згідно п.1.10 ПДР обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Пункт 1.1 розділу 34 ПДР передбачає, що вузька суцільна лінія поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 (вузька суцільна лінія) для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Частиною другою ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил обгону.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із поданого представником відповідача відеозапису №11012020-1636_САМІ_0622 із портативного відеореестратора «GAZER 3655», який був закріплений на службовому автомобілі, чітко вбачається, що 11 січня 2020 року о 16 год. 37 хв. водій транспортного засобу марки «Opel Signum», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у правому ряду в потоці машин по вул.Степана Бандери, здійснив маневр ліворуч та перед пішохідним переходом здійснив обгін колони автомобілів з виїздом на смугу зустрічного руху (16 год. 37хв. 27 сек.), проїхав перехрестя вулиць Степана Бандери - Чорновола, повернув у напрямку вулиці Соборної, де і був зупинений працівниками поліції, автомобіль яких рухався за автомобілем позивача з моменту здійснення вище вказаного маневру. При цьому, відстань автомобіля «Opel Signum», д.н.з. НОМЕР_1 , до пішоходного переходу під час здійснення обгону була очевидно меншою, ніж 50 м.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що він здійснив об'їзд перешкоди - транспортного засобу з увімкненим аварійним світловим сигналом, припаркованого на краю проїжджої частини, без виїзду на зустрічну смугу руху, а також, що цей маневр був вчинений разом з іншими водіями задовго до пішохідного переходу, оскільки вони повністю спростовуються відеозаписом відеореестратора «GAZER 3655», з якого вбачається, що у правому ряду рухається колона автомобілів, жоден автомобіль не був припаркований на краю проїжджої частини дороги з увімкненим аварійним світловим сигналом, інші автомобілі не здійснювали об'їзду. На відеозаписі зафіксовано, що з колони виїхала одна машина, жоден інший автомобіль на смуху зустрічного руху не виїжджав, після здійсненого обгону автомобіль «Opel Signum», д.н.з. НОМЕР_1 , у праву смугу руху не повернувся, а продовжив рух до перехрестя.
Також судом було відтворено відеозапис №20200112064403000273 з нагрудної камери ВК 00100, з якого вбачається, що за кермом автомобіля «Opel Signum», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував позивач ОСОБА_1 . Під час розгляду справи у відповідності до ст.279 КУпАП поліцейський оголосив про розгляд справи, роз'яснив порушнику його права, передбачені статтею 63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 було відтворено відеозапис на місці розгляду, при цьому позивач не заперечував, що керував вищевказаним транспортним засобом до моменту зупинки працівниками патрульної поліції. Клопотань про вимірювання відстані та допит свідків ОСОБА_1 не заявляв, жодних пояснень про те, що він об'їжджав перешкоду у вигляді припаркованого автомобіля з увімкненим аварійним сигналом не надавав.
Дані відеоматеріали є доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП. Технічні пристрої, на які проводився відеозапис, а саме нагрудна камера ВК-00100 та відеореєстратор «GAZER 3655», вказані в п.9 оскаржуваної постанови.
Наявні у справі та досліджені судом докази свідчать про те, що позивач 11 січня 2020 року о 16 годині 37 хвилин в м.Рівне по вул.С.Бандери, керуючи транспортним засобом, допустив порушення п.14.6в Правил дорожнього руху, здійснивши обгін ближче ніж за 50 м перед пішоходним переходом у населеному пункті.
З огляду на викладене, не викликає сумніву той факт, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Санкція частини другої статті 122 КУпАП передбачає відповідальність у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. накладено на ОСОБА_1 у відповідності до ст.33 КУпАП, тобто в межах санкції статті, встановленої ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1963700 від 11 січня 2020 року є законною та обґрунтованою, винесена інспектором роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Гопанчуком О.М. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог ст.280, 283 КУпАП, а тому постанову необхідно залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Крім того, згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у т.ч. частини перша, друга, третя і п'ята статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. При розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки належним відповідачем у таких справах є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Відтак, в позові до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гопанчук О.С. необхідно відмовити з підстави подання його не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
На підставі наведеного та керуючись ст.9, 90, 244- 246, 255, 286, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гопанчука Олега Миколайовича про визнання дій протиправними та про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого адміністративного апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя :
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 ;
відповідач - Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Степана Бандери, 14а; код ЄДРПОУ 40108646;
відповідач - інспектор роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гопанчук Олег Миколайович, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Степана Бандери, 14а.