Справа №639/7655/19
Провадження №2/639/389/20
(заочне)
24 лютого 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Єрьоміна А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/7655/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
28 жовтня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмір 92 576, 53 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 25.01.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29 700, 59 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18, 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та банком договір.
Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 30.08.2019 року становить 130 682, 38 грн. Від цієї суми віднімається сума задоволена рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.01.2015 року - 65 024, 73 грн. Таким чином заборгованість до стягнення становить 92 576, 53 грн.
Вказані обставини і вимусили представника позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.
Представник позивача,ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 14.01.2019 року, в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач по справі в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 25.01.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток. (а.с. 12-13)
Розділом 1 (реструктуризація заборгованості) Угоди передбачено, що сторони погодили зменшити розмір заборгованості та з 25.01.2013 року розмір заборгованості за Договором становить 32 700, 59 грн.
Розділом 2 Угоди (приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток) передбачено, що банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 29 700, 59 грн. на строк 24 місяці з 25.01.2013 року по 31.01.2015 року шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 29 700, 59 грн., в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплату процентів в розмірі 1, 5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. (а.с. 12-13)
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 2.1 Угоди (приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток) передбачено, що погашення заборгованості відбувається починаючи з 1 по 25 число кожного місяця шляхом надання банку грошових коштів (щомісячного платежу) в сумі 1 486, 22 грн. дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 31.01.2015 року.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Пунктом 2.1.1.7.6 встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлений тарифами договору.
Пунктом 2.2 Угоди (приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток) передбачено, що заборгованість відповідача з 32 дня порушення вважається простроченою та позичальник сплачує банку штраф.
Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику кредитні кошти, позичальник, в свою чергу належним чином зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість.
Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого, станом на 30.08.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 130 682, 38 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 29 700, 59 грн.; заборгованість за відсотками - 34 452, 67 грн.; заборгованість за комісією - 66 529, 12 грн. (а.с. 10-11)
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником свого зобов'язання банк був вимушений звернутися до суду з позовною заявою.
З аочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 25.01.2013 року в розмірі - 65024грн. 73коп., а також понесені витрати по сплаті судового збору - 650грн. 25коп., а всього - 65 674грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) 98коп. (а.с. 8-9)
Вказаним рішенням зокрема встановлено, що станом на 13.08.2014 року у відповідача існує заборгованість за тілом кредиту - 29 700 грн. 59 коп., заборгованість за відсотками - 8 405 грн. 26 коп., штраф - 26 918 грн. 88 коп. (а.с. 8-9)
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Представник позивача зазначає, що станом на 30.08.2019 року заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток від 25.01.2013 року (з вирахуванням суми, яка була стягнута рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року) становить 92 576, 53 грн.
Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.
Частиноюпершою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Судом установлено, що банк, у зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати кредиту, скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.
Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року з відповідача було стягнуто заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток від 25.01.2013 року.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
У справі, яка є предметом розгляду, встановлено, що банк скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.
Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк у січні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» використав право вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, ухваливши 22 січня 2015 року у справі 639/8861/14-ц рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З огляду на вказане, необґрунтованими є посилання Банку на те, що на підставі статті 1048 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти та пеню до 30.08.2019 року, так як право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припинилося після пред'явлення до позичальника вимоги та ухвалення Жовтневим районним судом м. Харкова рішення від 22 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 25.01.2013 року в розмірі - 65024грн. 73коп., а також понесені витрати по сплаті судового збору - 650грн. 25коп., а всього - 65 674грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) 98коп.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити в повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 23, 76-81, 82, 133, 141, 223, 247, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 559, 598, 610, 611, 625, 631, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд -
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.02.2020 року.
Найменування сторін:
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО №305299.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 26.05.2006 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. В. Труханович