Справа № 559/153/20
21 лютого 2020 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,
в складі головуючого судді Ралець Р.В.
секретаря судового засідання Протас Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Представник позивача Пасічник Ю.О. звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 15 січня 2020 року поліцейським роти №3 батальйону УПП в Рівненській області, Федорчук Оленою Миколаївною винесено постанову серії ДП18№546357 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. Відповідно до винесеної постанови позивач, керуючи т/з NISSAN MAXIMA н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, 15 січня 2020 року о 01.10 годині на авто дорозі М-06 «Київ-Чоп» 407 км, був не пристебнутим ременем безпеки, а також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.2.3 «в», 2.1 «а», 2.1 «б», 2.4 «а» ПДР. Будучи не згідним із прийнятим стосовно нього рішенням, позивач на місці відмовився підписувати будь-які складені поліцейським документи, а натомість отримав постанову через пошту рекомендованим листом із повідомленням про вручення, який надійшов йому 16 січня 2020 року.
Позивач категорично не згідний та повністю заперечує факт керування транспортним засобом NISSAN MAXIMA н.з. НОМЕР_2 січня 2020 року о 01.10 годині на АД М-06 «Київ-Чоп» 407 км, з мотивів того, що у зазначений в протоколі час автомобілем керував не він, а його знайомий ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_1 . Ним були надані пояснення на місці зупинки транспортного засобу, проте поліцейським проігноровані. На місці зупинки поліцейський будь-яких матеріалів, пояснень свідків, фото чи доказів відео фіксації правопорушення позивача не надав, а склав оскаржувану постанову, у якій не зазначено жодного доказу, який би підтверджував версію поліцейського. Доказом того, що позивач на місці не був згідний із рішенням поліцейського є факт відмови від її підписання. Позивачеві не було надано можливості ознайомитися із матеріалами справи, дати письмові пояснення, не забезпечено можливості звернення за правовою допомогою, подання заперечення, документів, які характеризують його особу, інших доказів по справі, а натомість отримав лише незаконне рішення про те, що він винен і покараний. З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що працівник поліції як суб'єкт владних повноважень, своїми діями незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності та безпідставно застосував адміністративну санкцію.
Представник позивача Пасічника Ю.О., згідно поданої заяви, просить розгляд справи провести без їх участі, позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове не з'явився. Відзиву, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (ч.2 ст.122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч.1 ст.283 КУпАП).
З описової частини постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №546357 від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 керуючи т/з NISSAN MAXIMA н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, 15 січня 2020 року о 01.10 годині на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» 407 км, був не пристебнутим ременем безпеки, а також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим ніби то порушив п.2.3 «в», 2.1 «а», 2.1 «б», 2.4 «а» ПДР (а.с. 8).
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія.
Позивач, заперечуючи факт порушення Правил дорожнього руху в позовній заяві посилається на те, що вимоги ч.1 ст.126 КУпАП не порушував, так як автомобілем 15 січня 2020 року о 01 год. 10 хв. керував не він, а його знайомий ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідачем не було надано суду відзиву, пояснень чи інших доказів, що підтверджували б вину ОСОБА_1 .
Ч.5 ст.77 КАС України визначає, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 159 ч.4 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3,8 Конституції України, ст.8 КАС України).
Зі змісту частини 3 ст.62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Із змісту оскаржуваної постанови стає зрозуміло, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи поліцейським не були дотримані, так як у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем правопорушення. За таких умов, склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст. 122 КУпАП, залишається недоведеним, а відтак, склад адмінправопорушення у даному випадку відсутній.
Відповідно до ст. 7 КупАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, до суду не надійшло доказів на спростування доводів позивача, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.293 Кодексу України про адміністративні порушення, ст. 241-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: вул. Степана Бандери, 14 а м. Рівне) про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП18 №546357 від 15 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: Р.В. Ралець