Справа № 484/5594/19
Провадження № 2/484/375/20
(ЗАОЧНО)
24.02.2020 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Закревського В.І.
за участю секретаря - Фартушняк Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,
Позивач звернулася до суду з позовними вимогами про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить вказаний житловий будинок, відповідач не проживає у будинку з 01.08.2018 року, але є зареєстрований у ньому. Реєстрація відповідача у житловому будинку є перешкодою у розпорядженні позивачем своїм майном, а саме перешкоджає в отриманні субсидії.
Ухвалою суду від 24.12.2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
16.01.2020 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, до суду представник позивача - ОСОБА_3 надала заяву із клопотанням про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився; про час, місце та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позов не надавав.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 26824811 від 27.07.2010 року.
Реєстрація відповідача за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується копією домової книги та довідкою про склад сім'ї від 15.11.2019 року. Відповідач добровільно знятися з реєстрації не бажає.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як вбачається із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.
Отже, виходячи з того, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Тому, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з цим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою та про оголошення фізичної особи померлою.
Відомості про те, що ОСОБА_2 цікавиться спірним житлом, збереженням з ним будь-якого зв'язку відсутні.
Також, не встановлено, що спірний будинок відповідач залишив вимушено, що йому чинилися перешкоди в користуванні зазначеним майном, що протягом строку не проживання на зазначеній житловій площі ними вживалися будь-які заходи щодо реалізації свого права на користування спірним будинком.
Наявність поважних причин, з якими чинне законодавство України пов'язує можливість збереження житлового приміщення за відповідачем, судом також не встановлено.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2, № 4,№ 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб
У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Враховуючи той факт, що відповідач відсутній понад один рік у житловому будинку АДРЕСА_1 , судом беззаперечно встановлено, доказів поважності причин такої відсутності сторонами не надано, а судом не здобуто, з врахуванням наведеного, з метою недопущення подальшого порушення права позивача на вільне користування та розпорядження належним йому майном, суд приходить до висновку про законність позовних вимог.
Позивач просила понесені судові витрати по сплаті судового збору залишии за нею.
Керуючись ст. ст. 76-78, 81, 141, 247 ЦПК України, суд,
позовні вимоги - задовольнити;
визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 з 01.08.2018 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 24.02.2020 року.