Справа № 471/945/19
Провадження №1-кп/471/8/20
Номер рядка звіту 227
21 лютого 2020 року
Братський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника- ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське Миколаївської області кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150000000571 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федіївка Бобринецького району Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, пенсіонер, не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
19 жовтня 2019 року близько 10:00 години ОСОБА_4 підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у його власності та який знаходився в приміщенні гаражу його домоволодіння, розташованого за його місцем проживання по АДРЕСА_1 , відчинив водійські дверцята, та сівши за його кермо, завів двигун даного транспортного засобу з метою здійснити виїзд із приміщення гаражу заднім ходом на подвір'я даного домоволодіння. В цей час позаду вказаного автомобіля перебувала пішохід ОСОБА_6 .
При початку руху заднім ходом грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1 та 10.9 ПДР України, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, для забезпечення безпеки руху заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших осіб, керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом в напрямку від гаражу до подвір'я та в процесі руху здійснив наїзд задньою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_6 , яка стояла позаду автомобіля, звернена до нього правою стороною тіла, з подальшим переїздом тіла пішохода даним транспортним засобом.
Згідно з висновком експерта №270 (судово-медична експертиза): смерть ОСОБА_6 настала від гострої крововтрати, яка виникла внаслідок тупої сполученої травми тулубу та нижніх кінцівок, що супроводжувалася переломами хребта, кісток нижніх кінцівок.
Допитаний щодо кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним повністю, суду показав, що 19.10.2019 року близько 10:00 години він завів двигун автомобіля, який знаходився в гаражі його домоволодіння, та сівши за кермо автомобіля, подивився у дзеркала та почав виїзд заднім ходом із гаражу. В цей час почув поштовх автомобіля, відразу зупинив автомобіль, вийшов з авто та побачив, що його мати ОСОБА_6 лежить під машиною. Покликав на допомогу сусідів, викликав швидку, проте поки приїхали швидка мати померла.
Потепліла ОСОБА_7 суду показала, що в родині добрі відносини, батько вчинив правопорушення з необережності, моральних та матеріальних претензій вона не має, бабуся погано чула та пересувалася за допомогою стільця.
Окрім показів самого обвинуваченого, який визнав себе винним, його вина також підтверджується наступним:
- висновком експерта № 270 від 21.10.2019 року, відповідно до якого, смерть ОСОБА_6 настала від гострої крововтрати, яка виникла внаслідок тупої сполученої травми тулуба та нижніх кінцівок, що супроводжувалися переломами хребта, кісток нижніх кінцівок. Тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмета (предметів) як з обмеженою та і необмеженою контактуючою поверхнею не задовго до настання смерті. Тілесні ушкодження носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень Між тілесними ушкодженнями та настанням смерті мається прямий причино-наслідковий зв'язок;
- протоколом огляду місці події та фототаблицею до нього;
- висновком експерта № 527 від 14.11.2019 року з проведення транспортно-трасологічного дослідження відповідно до якого не можливо встановити якою саме частиною автомобіль контактував з пішоходом, та встановлено, що наїзд автомобіля на пішохода стався на території домоволодіння, на відстані 6,1 м від гаражу;
- висновком експерта № 526 від 13.11.2019 року з дослідження технічного стану автомобіля, згідно висновків якого, автомобіль ВАЗ 21013, д/н НОМЕР_2 не має невідповідностей ДСТУ 3649:2010 та ПДР України, що могли б виникнути до ДТП і вплинути на його рух та перебувають в працездатному стані;
- висновком експерта № 19-1211 від 15.11.2019 року, відповідно до висновків якого, дії водія ВАЗ 21013, р.н. НОМЕР_2 , не відповідають вимогам п. 10.9 ПДР і з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з ДТП.
Оцінюючи зібрані, перевірені та досліджені в порядку ст.89 та ст.94 КПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведено повністю та суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України , а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої.
При призначенні покарання суд враховує наступне.
Згідно з приписами ст.50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Окрім наведеного, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізан проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Суд зазначав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 15.10.2008 року) Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є пенсіонером, вчинив злочин вперше та з необережності, щиро кається у вчиненому.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, враховуючи позицію потерпілої ОСОБА_7 , яка просила не застосовувати до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі, висновок органу пробації, морально-емоційне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, суд вважає за можливе у даному конкретному випадку, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на обвинуваченого встановлені п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. Також, суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений
Речовий доказ, відповідно до ст.. 100 КПК України, слід повернути законному володільцю.
На підставі ст. 118 ч.1 п. 3 КПК України суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 за проведення експертиз.
На підставі ст.. 174 КПК України арешт, накладений на речовий доказ, слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 слідуючі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речовий доказ: автомобіль ВАЗ 21013 р/н НОМЕР_2 - повернути законному володільцю.
Зняти арешт, накладений ухвалою суду від 29.10.2019 року, на автомобіль ВАЗ 21013 р/н НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати в розмірі: 942,06 (дев'ятсот сорок дві) гривні 06 копійки та 1256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) гривень 08 копійок за проведення експертиз на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Братський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1