справа №619/3752/19
провадження №2/619/158/20
іменем України
18 лютого 2020 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.
Справа № 619/3752/19
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації у Харківській області;
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про визначення місця проживання дитини.
Стислий виклад позиції сторін.
20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом з батьком. У позовній заяві позивач зазначив, що 21 червня 2014 року між сторонами зареєстровано шлюб, від подружнього життя вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19 вересня 2018 року рішенням суду вищевказаний шлюб розірвано. ОСОБА_1 зареєстрований в приватному двоповерховому будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить батьку позивача, відповідач не працює, отримує щомісячну одноразову допомогу, власного житла та самостійного доходу не має, утримує сина лише за рахунок батька. Згідно до акту обстеження житлово-побутових умов у приватному будинку, де зареєстрований позивач для виховання та розвитку дитини створено такі умови: ОСОБА_3 займає окрему кімнату, яка облаштована сучасними меблями, дитячою стінкою, диваном столом для занять. Кімната забезпечена сучасними по сезону предметами особистої гігієни та іграшками.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бартош А.Г. подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що з позовною заявою не згоден, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, що в поданій до суду позовній заяві позивач просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 . В обґрунтування вищевказаного позивач спирався на той факт, що відповідач не працює, отримує щомісячну одноразову допомогу, не має власного житла, а сина утримує лише за рахунок батька. Викладені обставини в позовній заяві є безпідставними, необґрунтованими, надуманими, помилковими, а докази є сумнівними з приводу їх достовірності, тому позов не підлягає задоволенню з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Під час розлучення та розірвання шлюбу між сторонами позивач погодився, що інтереси малолітнього сина будуть дотримані шляхом проживання його з мамою. Питання визначення місця проживання дитини з матір'ю вирішено судом при розгляді справи № 619/2200/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, що підтверджується рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19.09.2018. На дотримання вимог вказаного судового рішення після розірвання шлюбу, малолітній ОСОБА_3 проживав з матір'ю, за адресою: АДРЕСА_2 . На цей час малолітній ОСОБА_3 проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_3 , на орендованій квартирі, яку ОСОБА_2 наймає за власні кошти, тим самим забезпечує сина житлом. Станом на день подання відзиву, Ленінським районним судом м. Харкова розглядається цивільна справа № 642/1704/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Предметом зазначеного спору є квартира АДРЕСА_4 , придбана за спільні кошти у період спільного проживання подружжя. Позивач, як власник, станом на день подання відзиву, вказаної квартири створив в ній несумісні з проживанням умови, а з малолітнім сином бажає проживати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить його батькам. Акт обстеження матеріально - побутових умов проживання від 07.09.2019 за вказаною вище адресою є поверховим, оскільки не врахований той факт, що на території подвір'я здійснюється забій худоби для подальшої її реалізації, що буде негативно впливати на психічний розвиток малолітньої дитини. Таким чином, саме позивач не забезпечує житлом ОСОБА_3 . Дитина систематично відвідує ДНЗ «Веселі чоловічки» з 01.09.2016 року групу «Червона шапочка». Завжди гарно одягнений, охайний, одяг відповідає сезону. Дитину приводить та забирає з дитячого садка мама, ОСОБА_2 і приймає активну участь у житті дитини: відвідує батьківські збори, свята в ДНЗ за участю сина, тим самим виконує свої материнські обов'язки по вихованню та утриманню і забезпеченню всіх інтересів щодо належного розвитку дитини. За час перебування дитини в ДНЗ «Веселі чоловічки» батько ОСОБА_1 до дитячого садка не з'являвся, сином не цікавився. Батько з 2017 року лікуванням дитини не цікавиться, а лише після звернення з даним позовом до суду почав інколи відвідувати свого сина. Мати ОСОБА_2 одна виховує малолітнього сина - ОСОБА_3 , має заробіток, надає послуги з манікюру та педикюру за котрі отримує матеріальну винагороду, зареєстрована як фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, скарг не надходило. Також, мати ОСОБА_2 безперешкодно надає можливість спілкування ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 між собою, права батька та дитини не обмежує.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
11 жовтня 2019 після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, залучено третьою собою Службу у справах дітей Дергачівської РДА Харківської області та призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 08 листопада 2019 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 06 листопада 2019 року.
08 листопада 2019 у зв'язку за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 25 листопада 2019 року.
25 листопада 2019 у зв'язку з клопотанням представника третьої особи розгляд справи відкладено на 23 грудня 2019 року.
12 грудня 2019 року до суду надійшов висновок Дергачівської райдержадміністрації Харківської області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 грудня 2019 у зв'язку з поданням відзиву розгляд справи відкладено на 21 січня 2020 року.
21 січня 2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 18 лютого 2020 року.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, подала до суду заяву, в якій вказала , що з вимогами позовної заяви не згодна, просила на підставі відзиву відмовити у задоволенні позову та справу розглядати у її відсутність.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, у поданій до суду позовній заяві просив справу розглядати у його відсутність.
У судове засідання представник третьої особи Служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації не з'явився, начальник служби подала заяву, в якій просила справу розглядати у відсутність представника та ухвалити рішення відповідно до висновку органу опіки та піклування.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що 21 червня 2014 року зроблено відповідний актовий запис №31, прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
Згідно заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 вересня 2018 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно висновку №01-49/3914 від 10 грудня 2019 року, першого заступника голови районної державної адміністрації І.Гаплєвської, як представника органу опіки та піклування, враховуючи витяг з протоколу комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 09.12.2019 № 15, а саме рішення № 140 «Про розгляд матеріалів суду щодо надання висновку пре доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», Дергачівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини визначите місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю, громадянкою ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ).
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із частиною 4 статті 150 СК України батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Частинами 1,2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частин 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 конвенції).
Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СКУ), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13), в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 (справа № 402/428/16-ц провадження № 14-327цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Як вбачається з довідки № 3 від 13.11.2019 та інформації про дитину № 5 від 15.11.2019 Солоницівського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Веселі чоловічки» комбінованого типу Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, дитину ОСОБА_3 приводить та забирає з дитячого садка мама ОСОБА_2 , яка постійно відвідує батьківські збори, щоденно цікавиться успіхами дитини, батько до дитячого закладу не з'являється.
Депутат Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_6 у характеристиці від 18.11.2019 зазначив, що ОСОБА_2 одна виховує малолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у ДНЗ «Веселі чоловічки». Дитина систематично відвідує дитячий садок. Завжди акуратно одягнений, охайний, одяг відповідає сезону. ОСОБА_2 офіційно не працює, надає населенню послуги з манікюру та педикюру за котрі отримує матеріальну винагороду. За характером врівноважена, стримана, ввічлива, відповідальна. У спілкуванні порядна, відкрита. Спиртними напоями не зловживає, скарг від сусідів та односельців не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, в тому числі щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Частиною 6 статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку №01-49/3914 від 10 грудня 2019 року Дергачівської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.
Також суд враховує, що немає можливості в порядку ст. 232 ЦПК допитати малолітнього ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що дитина не досягла 10 річного віку.
ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях вказав, що дитина поряд з матір'ю перебуває у небезпеці, у зв'язку з тим, що остання до 18.11.2019 офіційно не працювала, не має офіційних доходів, місце проживання не підтверджене, дитина хворіє.
Суд відхиляє вказані позивачем обставини, оскільки вони не є суттєвими для визначення місця проживання дитини саме з позивачем.
Враховуючи вищезазначене та інтереси дитини, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме, що за місцем проживання дитини створені всі умови для неї, мати виховувала та утримувала сина належним чином, бере участь у духовному та фізичному розвиткові дитини, а також враховуючи позицію органу опіки та піклування, який дійшов висновку про доцільність проживання дитини з матір'ю, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні позову.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Згідно з п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації у Харківській області, місцезнаходження: Харківська область м. Дергачі майдан Перемоги №1 Будинок культури кім 226, ЄДРПОУ 38381694.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2020 року.
Суддя Є. А. Болибок