Справа № 466/4870/19
18 лютого 2020 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий - суддя Едер П. Т.
секретар Репета К. М.
за участі:
представників позивача Жиравецького Т. М. , ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою,-
12 червня 2019 року позивач ОСОБА_5 звернулася у Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою.
Стислий виклад позицій сторін.
Обґрунтування позивача.
Позивач ОСОБА_5 зареєстрована та проживає у квартирі, яка перебуває у комунальній власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 06 квітня 1978 року її батько, ОСОБА_6 , отримав ордер № 025943 від 24.04.1978 року на право заняття сім'єю з 4 осіб 4 кімнат та кухні загальною жилою площею 49,76 кв. м.
На даний момент, позивач проживає за вказаною адресою, про що свідчить довідка з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію № 151 від 27 травня 2019 року, видана ОСББ «О. Кошиця 9».
Згідно вказаної довідки у квартирі, крім неї також зареєстрована відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду між користувачами квартири - позивачем та відповідачем відсутня згода щодо порядку користування даною квартирою, а тому для встановлення порядку користування житловим приміщенням вона вимушена звертатися до суду.
Згідно Акту про чинення перешкод в користуванні житлом № 31 від 04.06.2019, зі слів та свідчень сусідів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 систематично, шляхом заміни вхідних замків чинить перешкоди в користуванні житлом позивачу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 25.08.1989.
Більше того, 4 червня 2019 року позивач була вимушена звернутися із заявою до правоохоронних органів. Відповідач ОСОБА_3 постійно і навмисно змінює замок до кватири АДРЕСА_1 , в якій вони обоє зареєстровані, внаслідок чого позивач не має доступу до свого житла та можливості належно ним користуватися.
Згідно технічного паспорту на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) № АДРЕСА_1 (Інвентаризаційна справа № 382), виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 26.03.2019, спірна квартира складається із чотирьох житловий кімнат ( № 4 - площею 17,3 кв. м., № 5- площею 8,4 кв. м., № 8 -- площею 11,6 кв. м. та № 9 площею 11,6 кв. м).
При цьому, згідно з планом квартири, житлові кімнати № 4, 5, 8, 9 є ізольованими, що свідчить про можливість виділу таких в користування особам.
Позивач вказує, що оскільки у спірній квартирі зареєстровані та проживають дві особи, а житлова площа квартири складає 48,9 кв. м., то на кожну з осіб припадає 24,45 кв. м. житлової площі.
На підставі викладеного позивач ОСОБА_5 просить суд ухвалити рішення, яким встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : у користування позивачу ОСОБА_5 виділити житлові кімнати № 4 площею 17,3 кв. м та № 5 площею 8,4 кв. м. разом з балконом № 11 , площею 1 кв. м; у користування відповідачу ОСОБА_3 виділити житлові кімнати № 8 - площею 11,6 кв. м. та № 9 площею 11,6 кв. м разом з балконом № 10 , площею 2,9 кв. м; коридор № 1 площею 12,2 кв. м, комірку № 2 площею 0,9 кв. м., кухню № площею 7,8 кв. м., ванну № 6 площею 2,6 кв. м., вбиральню № 7 площею 1,1 кв. м. залишити в загальному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Обґрунтування заперечень відповідача.
У судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечила позовні вимоги позивача, вважаючи їх безпідставними та незаконними. Відзив мотивує тим, що про вселення в квартиру і поділ кімнат ніколи між нею та позивачем не було розмов. Крім того, позивач у позовній заяві вказує, що відповідач чинить перешкоди у користуванні житлом, проте це не відповідає дійсності. У відзиві зазначає, що її не влаштовує запропонований поділ квартири, крім того, позивач без її згоди хоче провести поділ квартири з наступною приватизацією своєї частки і розпорядженням нею.
У судовому засіданні представником позивача ОСОБА_5 - адвокатом Жиравецьким Т. М. подано відповідь відзив, у якому зазначив, що викладені у відзиві заперечення не спростовують доводів позовної заяви. Відповідь на відзив мотивує тим, що твердження відповідача про вжиття заходів щодо приватизації з боку позивача, є реалізацією прав позивача як наймача квартири і не можуть заперечувати його права на встановлення поряду користування.
Крім того, існує спір щодо поділу кімнат, оскільки відповідач не погоджується із запропонованим у позовній заяві поділом кімнат, що свідчить про можливість вирішення такого питання виключно в суді.
Представник позивача зазначає, що відповідач пропонує надати їй кімнату № 5 , кімнату № 4 виділити у спільне користування, а позивачу зайняти кімнати № 8 чи № 9 . Проте, такий поділ не відповідає розміру житлової площі, що припадає на кожного із наймачів, та не враховує, що житлові кімнати № № 4, 5, 8, 9 є ізольованими, що свідчить про можливість виділу таких у користування особам.
Враховуючи той факт, що у спірній квартирі зареєстровані та проживають дві особи, а житлова площа квартири складає 48,9 кв. м., то на кожну з осіб припадає 24,45 кв. м житлової площі.
Крім того, доводи відповідача про те, що остання 40 років користується кімнатою № 5 не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені нічим та спростовуються тим, що відповідач з 15 травня 2004 року є одруженою на громадянинові Польської Республіки ОСОБА_7 , що підтверджується штампом в паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , належного відповідачу і з цього часу вже понад 15 років постійно проживає на території Польської республіки. Наведене підтверджується також Картою побуту НОМЕР_7, яка є документом, що свідчить про дозвіл на проживання на території Польщі.
Наведені дані свідчать про те, що відповідач вже довший час мешкає у Польщі і спростовує доводи про нібито проживання позивача у такій квартирі понад 40 років.
Представник позивача вказує, що заперечення, викладені у відзиві ОСОБА_3 не спростовують доводів позовної заяви, є безпідставними, а запропонований нею варіант поділу не відповідає розміру житлової площі, що припадає на кожного із наймачів та не враховує, що житлові кімнати № 4, 5, 8, 9 є ізольованими, що свідчить про можливість виділу таких в користування особам. З огляду на викладене, запропонований позивачем варіант поділу є максимально наближеним до частки співмешканців у праві користування житловою площею, а різниця у 2,5 кв. м. на користь позивача компенсується виділенням відповідачу балкону площею 2,9 кв. м. Більше того, саме такий порядок користування відповідає реальній обстановці в квартирі на даний момент та не призведе до штучного погіршення житлових умов позивача чи відповідача і не викличе необхідність постановки їх на облік, як таких, що потребують поліпшення житлових умов. При цьому, запропонований виділ у користування житлової площі відповідає нормам жилої площі на одну особу і є технічно можливим з врахуванням того факту, що такі кімнати є ізольованими. Відтак, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 подано письмові заперечення, у яких зазначає, що позивачем долучено ксерокопії її паспорту зі штампом про шлюб в 2004 році, карту дозволу на тимчасове проживання НОМЕР_7 за 2009 рік і довідка про надання ідентифікаційного податкового номера за 2004 рік. Наведені дані, як стверджує позивач свідчать про те, що вона вже довший час мешкає у Польщі. Але цим документам по 10 - 15 років і вони були дійсні на той час, а не сьогодні. До Польщі вона час від часу приїжджає на лікування, а постійно проживає у своїй квартирі і оплачує комунальні та інші послуги.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач має вільний доступ не тільки до спірної квартири, а й до її особистих речей і документів. Таким чином, повністю спростовується твердження позивача, що відповідач своїми діями перешкоджає їй доступу до свого житла.
Крім того, відповідач зазначила, що вона ніяким чином не має наміру обмежувати або перешкоджати позивачу здійснювати її законне право на приватизацію майна. Враховуючи викладене, просить суд відхилити запропонований позивачем порядок користування квартирою та надати час для досягнення спільної згоди щодо вирішення спірного питання чи то встановлення порядку користування, поділу чи приватизації квартири, або іншого варіанту розподілу квартири без погіршення житлових і життєвих умов.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2019 року, клопотання відповідача ОСОБА_3 про слухання справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2019 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, покликаючись на підстави та мотиви, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, покликаючись на підстави та мотиви, викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченні. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків по даній справі, що допитані в судовому засіданні, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні відносини між сторонами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Судом встановлено та підтверджено доказами наступне.
На підставі рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 06 квітня 1978 року № 211, батько позивача ОСОБА_6 отримав ордер серії АБ № 025943 на право заняття сім'єю з 4 осіб 4 кімнат та кухні загальною жилою площею 49,76 кв. м. у квартирі № АДРЕСА_1, що стверджується ордером серії НОМЕР_5 від 24.04.1978, копія якого долучена до матеріалів справи (а. с. 9).
Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію № 151 від 27 травня 2019 року, виданої ОСББ «О. Кошиця 9», у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідач ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_5 (а. с. 10).
Згідно технічного паспорту на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) № АДРЕСА_1 (Інвентаризаційна справа № 382), виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 26.03.2019, спірна квартира складається із чотирьох житловий кімнат ( № 4 - площею 17,3 кв. м., № 5- площею 8,4 кв. м., № 8 -- площею 11,6 кв. м. та № 9 площею 11,6 кв. м). Згідно плану квартири, житлові кімнати № 4, 5, 8, 9 є ізольованими (а. с. 11-14).
Згідно Акту про чинення перешкод в користуванні житлом № 31 від 04.06.2019, зі слів та свідчень сусідів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 систематично, шляхом заміни вхідних замків чинить перешкоди в користуванні житлом позивачу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 25.08.1989 (а. с. 15).
Станом на момент звернення до суду між користувачами квартири - позивачем та відповідачем відсутня згода щодо порядку користування даною квартирою, а тому для встановлення порядку користування житловим приміщенням позивач вимушена звертатися до суду.
У судовому засіданні встановлено, що 04 червня 2019 року позивач ОСОБА_5 зверталася із заявою до Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області, згідно якої відповідач ОСОБА_3 постійно і навмисно змінює замок до кватири АДРЕСА_1 , в якій вони обоє зареєстровані, внаслідок чого позивач не має доступу до свого житла та можливості належно ним користуватися.
Судом під час розгляду справи задоволено клопотання відповідача про виклик та допит свідків.
Проте, суд критично оцінює та не приймає як належні та допустимі докази покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки їхні покази ґрунтуються на повідомленні зі слів відповідача ОСОБА_3 . Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЦПК України, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Судовим розглядом не спростовано доводів позивача, що станом на момент звернення до суду між позивачем та відповідачем відсутня згода щодо порядку користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , крім того, відповідачем не запропоновано іншого варіанту розподілу квартири без погіршення житлових і життєвих умов.
Законодавство, що застосоване судом при розгляді спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як визначено ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317, ст.319, ст.321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування або розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховному суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 роз'яснено судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов є підставним та підлягає задоволенню.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 358, 386, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, п. 14 Постанови Пленуму Верховному суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : - у користування ОСОБА_5 виділити житлові кімнати № 4 площею 17,3 кв. м та № 5 площею 8,4 кв.м. разом з балконом № 11 , площею 1 кв. м.;
- у користування ОСОБА_3 виділити житлові кімнати № 8 - площею 11,6 кв. м. та № 9 площею 11,6 кв. м разом з балконом № 10 , площею 2,9 кв. м.;
- коридор № 1 площею 12,2 кв. м, комірку № 2 площею 0,9 кв. м., кухню № площею 7,8 кв. м., ванну № 6 площею 2,6 кв. м., вбиральню № 7 площею 1,1 кв. м. залишити в загальному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 768 гривень, 40 коп. сплаченого судового збору.
Позивач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 лютого 2020 року.
Суддя П. Т. Едер