Справа № 466/7988/19
04 лютого 2020 року м. Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
у складі:
головуючого судді Невойта П.С.,
секретаря судових засідань Семків Х.І.,
справа № 466/7988/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території,
встановив:
02.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА» звернулося до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнено та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «МЖК ІрЛАГА» заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2015 по серпень 2017 року у тому числі пені 6186,97 грн., 3-х відсотків річних в розмірі 92,80грн., суму інфляційних втрат у розмірі 742,42грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач надав послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 споживачами якого є відповідачі. Зазначає, що відповідно до п.2.2.3 Договору про участь у витратах з утримання будинку та прибудинкової території укладеного між ТзОВ «МЖК ІрЛАГА» та ОСОБА_1 01.07.2006, споживач зобов'язується не пізніше останнього дня поточного місяця вносити плату за санітарне обслуговування прибудинкової території, технічне обслуговування будинку відповідно до загальної площі квартири, а також за ремонт будинку та за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 10% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості відповідно до вимог чинного законодавства. Однак відповідачі не виконували свого обов'язку щодо сплати послуг з утримання будинку і прибудинкової території внаслідок чого виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не сплачують, а тому позивач змушений звернутися до суду.
Відповідач ОСОБА_1 подала письмовий відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначає, що вона не є власником квартири за вказаною адресою та знята з вказаного місця реєстрації 08.08.2009р. Зазначає, що неузгоджений сторонами строк дії договору, який би узгодив чіткі параметри його дії в часі, а тому позивач не може на нього посилатися при зверненні до суду, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 09.12.2019 залучено ОСОБА_2 у якості співвідповідача у справі. Тією ухвалою витребувано з архіву Шевченківського районного суду м.Львова цивільну справу 466/4396/18 за заявою ТзОВ «МЖК ІрЛАГА» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово- комунальні послуги.
В судове засідання представник позивача не прибув, однак подав заяву щодо розгляду справи у відсутності представника позивача. У вказаній заяві підтверджує про надходження коштів на рахунок позивача від відповідачів, як оплату послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у сумі 1556,00грн. та 4630,97 грн. та просить суд при ухваленні рішення врахувати сплачені суми.
Відповідачі в судове засідання не прибули, причин неприбуття суду не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду справи, заяв про відкладення судового засідання не подавали.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із такого.
Суд встановив, що 07.06.2018 позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 13 209,16 (тринадцять тисяч двісті дев'ять гривень шістнадцять копійок) гривень та судового збору та судом 20.06.2018 видано судовий наказ.
Ухвалою від 20.03.2019 за заявою ОСОБА_1 судовий наказ від 20.06.2018 скасовано.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.12, 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.81 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
01 липня 2006 року між уповноваженим власником будинку в особі директора ТзОВ «МЖК ІрЛАГА Кривеньким І.М. та ОСОБА_1 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира перебувала у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі рішення міської ради за № 640, ордер №144.
Пунктом 2.1, 2.2 вказаного договору визначено зобов'язання сторін щодо виконання комплексу робіт з утримання будинку, прибирання території та оплати таких послуг.
Відповідно до пункту 6 договору від 01 липня 2006 року, він укладений на термін володіння відповідачкою квартирою.
З дослідженої у судовому засіданні справи 466/4396/18 про видачу судового наказу, а саме з довідки виданої ТзОВ «МЖК ІрЛАГА від 07.2019 № 51 вбачається, що ОСОБА_1 квартиронаймач знята з реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 08.08.2009року з переїздом у м.Львів (арк.спр.24).
Оскільки договір укладений на термін володіння відповідачкою квартирою, тому з моменту зняття з реєстрації такий припинив свою дію.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.09.2010 (справа 466/4396/18 арк.спр.24/.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24 червня 2004 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1875-IV)
Згідно зі статтею 13 Закону № 1875-IV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 19, 32 Закону № 1875-IV, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Статтями 20, 21 вказаного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово- комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 20 Закону № 1875-IV, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, сама по собі відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги.
При цьому слід врахувати, що сама по собі відсутність чи закінчення строку дії укладеного договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки з матеріалів справи видно, що фактично послуги позивачем надавались, а відповідачка користувалась вказаними послугами.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві зазначає про те, що з квітня 2017 будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні ОСББ «Вільхова 17», разом з тим, відповідачка не подала жодних доказів, з яких можна було б зробити висновок про те, що з квітня 2017 року ОСББ "Вільхова 17" здійснює утримання будинку по АДРЕСА_1 та його прибудинкової території.
Позивачем надано акти виконання робіт ТзОВ «МЖК ІрЛАГА» по утриманню будинку та прибудинкової території АДРЕСА_1 /арк.спр.11-93/, зауважень з боку відповідачів щодо не виконання чи неналежного виконання робіт не надано.
Із змісту архіву по виду оплати ТзОВ "МЖК ІрЛАГА" за період з липня 2015 р. по лютий 2018 р., видно, що заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2015 і до серпня 2017 року становить 6186,97 грн. /арк.спр.7/. Відповідачами не подано іншого розрахунку заборгованості та не подано заперечень щодо розрахунку суми заборгованості, проведеного позивачем.
Таким чином, враховуючи, що комунальні послуги фактично надавались позивачем, то відповідачі зобов'язані сплатити вказану суму заборгованості.
При подачі відзиву відповідачем ОСОБА_1 долучено копії квитанцій за утримання будинку і прибудинкову територію на суму 6186,97 грн /арк.спр.140-141/ і така сума зарахована позивачем, що вбачається з поданого до суду листа ТзОВ «МЖК ІрЛАГА» від 29.01.2020 № 21 (арк.спр.149).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.
ТзОВ "МЖК ІрЛАГА" просила стягнути з відповідачів кошти за прострочення виконання зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України - 3 % річних у розмірі та суму інфляційних втрат.
Установивши, що відповідачем порушено виконання взятих зобов'язань, за договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, у даному випадку наявні підстави для стягнення з неї у користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі в межах позовних вимог, що були заявлені товариством.
Відповідачами не подано будь - яких заперечень з приводу указаного розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, сума проведеного позивачем розрахунку відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Позивач просить стягнути пеню відповідно до п. 2.2.3 договору від 01.07.2006 р. із розрахунку 10 % від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більш 100% від суми заборгованості відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд не погоджується з таким розрахунком. Як зазначено вище, договір був укладений 01.07.2006 року з ОСОБА_1 як квартиронаймачем. Однак у звязку з зняттям її з реєстрації за адерсою, жодна із сторін не ставила питання про переукладення договору.
У відповідності до ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка діяла на час звернення до суду з позовом, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) установлено позовну давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК).
Позивач звернувся до суду з позовом 02.10.2019. З урахуванням двох оплат заборгованості за житлово-комунальні послуги 11.05.19 - 1556,00 грн. та 31.01.2020 4630,97 грн. розрахунок пені становить (137,97 + 65,76) 203,73 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат, то з урахуванням зазначених вище оплат і враховуючи, що до 11.05.19 інфляція відсутня, то остаточний розмір становить 605,52 грн.
Згідно ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов підлягає до часткового задоволення, відповідно до принципу пропорційності розподілу судових витрат: задовлено позовних вимог на 41,89% (з урахуванням суми 4630,97 грн. оплачено 31.01.2020 під час розгляду спору), слід стягнути з ОСОБА_2 в користь ТзОВ "МЖК ІрЛАГА" 880,53 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА»: 203,73 грн. пені, 92,80 грн. 3-х відсотків річних, 605,52 грн. інфляційних втрат у зв'язку з заборгованістю з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2015 по серпень 2017 року, а також 880,53 грн. судового збору, а всього 1782,58 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 58 коп.).
У решті у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА» ЄДРПОУ 31830642, юридична адреса: м.Тернопіль, вул.Карпенка, 24а
Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 10 лютого 2020 року.
Суддя П. С. Невойт