465/6224/19
2/465/1890/20
Іменем України
21.02.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова,
в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
за участі секретаря Школьнікової К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
30 жовтня 2019 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 08.10.2012 р. у розмірі 25992,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 08.10.2012 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30%. на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.
Позовні вимоги мотивує тим, що Позичальник не виконує належним чином зобов'язання за договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту, не сплачує відсотки у розмірах і у строки, передбачені договором.
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим заборгованість станом на 30.09.2019 року становить 25992.02 грн.з яких:
за тілом кредита - 1944,92 грн;
по процентам за користуванням кредиту - 21533,19 грн.
800 грн. - пеня та комісію;
Штрафи - 500 грн. - (фіксована частина); 1213,91 грн. - (процентна складова).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір с обов'язковим для виконання сторонами.
За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом, який просить задовольнити.
Ухвалою суду від 02.12.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст.178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі ст.ст.76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Із матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві ОСОБА_1 містяться лише його анкетні дані та контактна інформація. Заява не містить даних про те, яку саме картку було видано банком відповідачу, її вид, строк дії та умови кредитування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка витягу з Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст.ст.1048, 1054 ЦК України, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Надана позивачем до суду разом з позовом копія анкети-заяви не доводить факт, що відповідачу видавалася будь яка картка (картка Універсальна; картка Універсальна Gold; картка з індивідуальним дизайном; картка юніор; карта для виплат; картки рівня VIP; інтернет-картка; соціальна картка; пенсійна картка), позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано відповідачем.
Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розрахунок заборгованості, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру заборгованості, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.
Наданий позивачем розрахунок є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову та не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаного нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Також, слід зазначити, що в наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 16.09.2016 р. відсутні дані про те, за якою карткою зроблено розрахунок.
Розрахунки заборгованості які містяться в матеріалах справи нічим не обґрунтовані, а тому в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст.12 ЦПК України, позивач не надав належні та допустимі докази надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності.
Дана позиція повністю співпадає з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.
Згідно ч.7 ст.81 ЦПК, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Інших доказів на підтвердження заявлених вимог до суду першої інстанції відповідач не надав. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом позивач одночасно подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи доказами, не заперечував проти заочного розгляду справи. Отже, АТ КБ «Приватбанк» скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, та не надав до суду першої інстанції належних доказів на підтвердження видачі відповідачу кредиту та відповідно наявності заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, представником позивача не надано жодного належного та допустимого доказу укладення договору банківських послуг та факту видачі кредиту, що свідчить про недоведеність порушення відповідачем прав позивача, а тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 202, 526, 626, 627,628, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 353, 354 ЦПК України,
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ванівський Ю.М.