465/4516/19
2/465/1439/20
Іменем України
13.02.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.
при секретарі Мацко Х.Д.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль -
Позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить визнати за ним право власності на автомобіль марки INFINITI FX35, тип транспортного засобу - легковий універсал - В, кузов № НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11 липня 2014 року між ним та відповідачкою в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу автомобіля. Відповідно до даного договору відповідачка зобов'язувалась передати у власність позивача легковий автомобіль марки INFINITI FX35, тип транспортного засобу - легковий універсал - В, кузов № НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , об'єм двигуна 3498, тип пального бензин, а позивач у свою чергу сплатити за автомобіль грошові кошти в сумі 200 000 грн. Зазначені обов'язки сторони виконали в повному обсязі.
Також відповідачкою було передано позивачу свідоцтво про реєстрацію, ключі від автомобіля та сам автомобіль. Позивач з моменту купівлі автомобіля продовжує і в даний час відкрито користуватись та володіти ним.
Крім цього, зазначив в позовній заяві, що заволодів автомобілем добросовісно та продовжує відкрито, безперервно ним володіти вже більше п'яти років. До теперішнього часу використовує автомобіль для своїх власних потреб, витрачає кошти на його утримання, підтримує в належному стані. Станом на день пред'явлення позову він не може здійснити переєстрацію автомобіля, оскільки місцезнаходження та актуальні номери телефону відповідача йому невідомі.
Покликається на норми ч.1 ст.344 ЦК України відповідно до якої особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зазначає, що набув право власності на автомобіль, оскільки вже більше 5 років володіє цим рухомим майном.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, зазначив, що на момент придбання автомобіля він навчався у зв'язку з чим не хотів його реєструвати на себе, оскільки навчався в пожежному інституті, вважався держслужбовцем. Текст угоди складала відповідачка з мережі «інтернет». На момент укладення угоди машина була «чиста». Це вони перевіряли в нотаріуса на «Левандівці», де саме знаходився нотаріус відповідати відмовився.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву, вказав, що позивач володіє автомобілем більше п'яти років, за автомобіль позивач заплатив, володіє ним правомірно, а тому набув право власності на автомобіль за набувальною давністю.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, 12.11.2019 року подала заяву про те, що визнає позов повністю, наслідки такого визнання їй зрозумілі, просить справу слухати без її участі. 11.12.2019 року подала ще одну заяву про те, що вона незаперечує про розгляд справи без її участі. В судове засідання призначене на 13.02.2020 року відповідачка повторно не з'явилася по телефону повідомила що в неї висока температура і вона не зможе прибути в судове засідання.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Зі змісту ч. 4 ст.206 ЦПК України вбачається, що якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як встановлено в судовому засіданні 11.07.2014 року між позивачем та відповідачкою укладено договір купівлі-продажу автомобіля. Відповідно до п.1 даного договору продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця легковий автомобіль маркиINFINITI FX35, тип транспортного засобу - легковий універсал - В, кузов № НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , об'єм двигуна 3498, тип пального бензин. Згідно п.3 вказаного договору за домовленістю сторін, продаж автомобіля вчинено за 200 000 грн., які продавець одержав в повному обсязі від покупця до моменту підписання даного договору. Фінансових або будь-яких інших претензій з приводу проведеного розрахунку сторони одна до одної не мають.
Визнання права власності по набувальній давності передбачено ст.344 ЦК України. Зокрема, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність) якщо інше не встановлено цим Кодексом. Питання про застосування вказаної норми врегульовано Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Так, відповідно до п.9 цієї постанови при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).
Згідно п.10 вказаної постанови, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, заволоділа чужим майном на підставі договору з його власником (оренди, зберігання тощо), який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності за відповідними вимогами (частина третя статті 344 ЦК). При цьому строк позовної давності починає обчислюватись з моменту закінчення строку дії договору, якщо інший строк повернення речі не був установлений самим договором.
У постанові від 01.08.2018 року у справі №201/12550/16-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов до висновку, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17 зазначила, що за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
Оскільки судом встановлено, що позивач володіє спірним майном на підставі договору купівлі - продажу автомобіля від 11.07.2014 року, це на думку суду, це виключає можливість застосувати до спірних правовідносин норми ст.344 ЦК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
вирішив :
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Дата складення повного тексту судового рішення - 24.02.2020 року.
Суддя Дзеньдзюра С.М.