Справа № 464/6220/19
пр.№ 2/464/314/20
21.02.2020 року м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Рудакова І. П.,
за участю секретаря судових засідань Захарчук О. Ю.,
справа № 464/6220/19,
учасники справи:
позивачка ОСОБА_1 не з'явилась,
відповідач ОСОБА_2 не з'явився,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
позивачка звернулась у суд із позовом до відповідача у якому просить розірвати шлюб, який укладений між сторонами 09 серпня 1996 року та зареєстрований Залізничним районним відділом записів актів громадянського стану м. Львова, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 236.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що внаслідок розпаду подружніх відносин фактичні шлюбні відносини припинились. Відсутні взаєморозуміння між сторонами. Спільного господарства не ведуть. Від шлюбних відносин у сторін народився син. Просить позов задовольнити повністю у відповідності до ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України.
Відповідачем не подано відзив, який містив би заперечення проти позову.
12 грудня 2019 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
21 лютого 2020 року сторонами подано до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позивачка підтримує позов повністю та просить такий задовольнити. Відповідач повністю визнав наведені у позовній заяві обставини та просить такий задовольнити.
У підготовче засідання учасники судового процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, а тому з урахування поданих сторонами заяв, суд вирішив здійснювати розгляд справи у відсутності осіб, що не з'явились.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Суд установив, 09 серпня 1996 року сторони зареєстрували шлюб у приміщенні Залізничного районного відділу записів актів громадянського стану м. Львова, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 236.
Від шлюбних відносин у сторін народилась син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини та спір виник щодо відносин, які врегульовані нормами глави 11 (припинення шлюбу), зокрема статті 112 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так, ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За таких обставин суд вважає, що визнання відповідачем позову про розірвання шлюбу не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому враховуючи добровільність визнання стороною відповідача обставин, які стосуються вимоги про розірвання шлюбу та у відповідності до вимог ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України, ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України, суд прийшов переконання, що формально існуючий шлюб необхідно розірвати, оскільки подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам одному із подружжя - позивачці.
Таким чином, суд прийшов висновку, що позов про розірвання шлюбу між сторонами підлягає задоволенню повністю.
Разом із тим, суд застосовує спеціальну норму, які міститься у частині 2 статті 112 Сімейного кодексу України, беручи до уваги загальні норми права, на які посилалась позивачка у позовній заяві, що містяться у ст. ст. 104, 105, 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 142 цього Кодексу у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд установив, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір за у сумі 768,40 грн, згідно з квитанції, що міститься у матеріалах справи. Оскільки, розгляд справи по суті не здійснювався, що підтверджено матеріалами справи, суд прийшов переконання, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить у розмірі 384,20 грн. Разом із тим, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 384,20 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 139, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09 серпня 1996 року Залізничним районним відділом записів актів громадянського стану м. Львова, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 236.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить у розмірі 384,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384,20 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКППФО НОМЕР_2 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКППФО НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року.
Суддя І. П. Рудаков