Справа № 450/2717/19 Провадження № 2/450/453/20
20 лютого 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Гук О.П.
з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
Позивач звернулася з позовом до суду, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 35000 грн., завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Мотивувала свої позовні вимоги тим, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2018 року відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Так, згідно з вироком суду ОСОБА_4 05 вересня 2017 року о 17 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «Фіат Добло» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Львівській у с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг здійснюючи поворот ліворуч на вул. Р. Шухевича, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 «Б», «Д», 10.1, 16.13 ПДР України, не надав перевагу транспортному засобу марки «Форд Куга» номерний знак НОМЕР_2 під її керуванням, який рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку, в наслідок чого здійснив з ним зіткнення. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їй завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року зазначений вирок залишений без змін. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 18 липня 2019 року вирок в частині призначення ОСОБА_4 додаткового покарання скасовано.
Зазначає, що внаслідок ДТП вона отримала перелом середньої фаланги 3-го пальця правої кисті, синці на передньо-зовнішньій поверхні лівої гомілки, на задній поверхні лівого плеча.
Повідомляє, що протиправними діями відповідача їй завдана також моральна шкода, яка полягала у отриманих нею фізичному болю, стражданнях внаслідок травми, яку їй довелося тривалий час лікувати. Крім цього вона проходила тривалу реабілітацію, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків. Моральна шкода також полягала у душевних стражданнях, пов'язаних зі стресовою ситуацією, яка склалась в момент події, після неї. Також пов'язує ці страждання з пошкодженням належного їй транспортного засобу. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.
Додатково зазначає, що розмір судових витрат, які вона очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 10000 грн., які також просить стягнути з відповідача.
Також просила витребувати з Пустомитівського районного суду Львівської області кримінальну справу № 450/3026/17 для її огляду у судовому засіданні.
Ухвалою судді від 03 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
13 вересня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він з позовними вимогами не погодився. Зазначив, зокрема, що позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди. Так, не надано доказів довготривалого лікування та проходження реабілітації. Зауважує, що не можна вважати стресовою ситуацією участь у ДТП. Вважає, що пошкодження транспортного засобу, належного позивачу, також не могло завдати їй моральної шкоди, оскільки вона отримала страхове відшкодування. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити.
25 вересня 2019 року від відповідача до суду надійшла заява про відвід головуючого судді Мусієвського В.Є.
Ухвалою від 03 жовтня 2019 року заяву відповідача про відвід головуючого судді передано в канцелярію суду для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою від 07 жовтня 2019 року у задоволенні заяви відповідача про відвід головуючого судді Мусієвського В.Є. відмовлено.
У судовому засіданні 21 листопада 2019 року відповідач заявив клопотання про залучення ПрАТ «СК «ВУСО» до участі у справі в якості третьої особи.
Протокольною ухвалою від 21 листопада 2019 року клопотання відповідача задоволено, залучено ПрАТ «СК «ВУСО» до участі у справі у якості третьої особи, задоволено клопотання позивача про витребування матеріалів кримінальної справи, витребувано кримінальну справу № 450/3026/17.
У судовому засіданні 16 грудня 2019 року представником відповідача Титаренко В.С. подано заяву про відвід головуючого судді Мусієвського В.Є.
Ухвалою від 16 грудня 2019 року заяву представника відповідача про відвід головуючого судді передано в канцелярію суду для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою від 18 грудня 2019 року у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючого судді Мусієвського В.Є. відмовлено.
Протокольною ухвалою від 29 січня 2020 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засідання позивач та її представник надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечили, просили відмовити у їх задоволенні.
Третя особа ПрАТ «СК «ВУСО», будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, повноважного представника у судове засідання не забезпечила, однак 03 грудня 2019 року від такого до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи пі інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2018 року у справі № 450/3026/17 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Так, як вбачається з вироку суду, ОСОБА_4 , 05 вересня 2017 року о 17 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом марки «Фіат Добло» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Львівській у с. Зимна вода Пустомитівського району Львівської області, при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг і здійснюючи поворот ліворуч на вул. Р. Шухевича, порушив вимоги Р.1 п. 1.5, Р.2 п. 2.3 «Б», «Д», Р.10 п. 10.1, Р.16 п. 16.13 Правил дорожнього руху України, які полягали у тому, що він був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Форд Куга» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному йому напрямку, своїми діями створив небезпеку для руху, що призвело до зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали технічні пошкодження.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року зазначений вирок залишений без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 18 липня 2019 року вирок в частині призначення ОСОБА_4 додаткового покарання скасовано.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року за №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як попередньо встановлено судом, винним у вчиненні ДТП визнано відповідача. Так, ним порушено вимоги Р.1 п. 1.5, Р.2 п. 2.3 «Б», «Д», Р.10 п. 10.1, Р.16 п. 16.13 Правил дорожнього руху України, що стало причиною здійснення ним зіткнення з транспортним засобом позивача.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Виходячи зі змісту вказаних норм матеріального права та положень ст. 81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, повинен зокрема довести такі складові: протиправну поведінку відповідача; настання шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вину завдавача шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами та доповненнями), у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру в наслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
З висновку експерта № 364/17 ОСОБА_5 , який міститься у матеріалах кримінального провадження № 450/3026/17, станом на день проведення експертизи у ОСОБА_3 виявлено такі тілесні ушкодження, як закритий перелом середньої фаланги 3-го пальця правої кисті, синці на передньо-зовнішній поверхні лівої гомілки, на задній поверхні лівого плеча, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2018 року у справі № 450/3026/17 встановлено, що ОСОБА_3 отримала вказані тілесні ушкодження внаслідок вчинення ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди 05 вересня 2017 року.
Так, очевидним є той факт, що завдані позивачу тілесні ушкодження спричинили їй фізичний біль у момент заподіяння і призвели до подальших негативних наслідків у вигляді лікування та реабілітації.
Судом встановлено, що внаслідок ДТП позивачу спричинені душевні страждання, які полягали в тому, що в момент та після ДТП вона пережила сильний стрес та душевні переживання, емоційне перенапруження, порушення спокою та звичного ритму життя.
Крім того суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди ще й з тої причини, що вона була змушена витрачати час на звернення до правоохоронних органів, участь у відповідних слідчих та процесуальних діях, участь у судових засіданнях задля захисту своїх прав, що порушило його звичне життя.
Суд також враховує, що позивач зазнала душевних страждань у зв'язку із пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України), що вимагало від неї докладання додаткових зусиль для усунення негативних наслідків пошкодження належного їй автомобіля, внаслідок чого було порушено нормальний спосіб життя позивача.
Визначаючи розмір грошової компенсації за завдану позивачу моральну шкоду, суд враховує характер правопорушення, глибину і тривалість душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача. Тому, керуючись принципами розумності і справедливості, суд вважає достатньою компенсацію у розмірі 15000 грн.
Щодо покликань відповідача про те, що позивач не побажала звернутися до страхової компанії, у якій була застрахована його цивільно-правова відповідальність щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
За ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій; вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правову відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони, договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Вказана позиція суду узгоджується з правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 754/1114815-ц та від 27 квітня 2018 року по справі № 910/9029/17.
Відтак, суд приходить до висновку, що аргументи позивача, якими вона мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 15000 грн.
Крім того, в силу приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 72/1010/16-ц, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності у неї витрат на правову допомогу, їхнього розміру.
З огляду на вказану, у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 81, 82, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 12, 23, 636, 1167, 1187, 1188 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 15000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 12 вересня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. К. Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052.
Повний текст рішення виготовлено 24 лютого 2020 року.
Суддя Мусієвський В.Є.