Справа №949/211/20
18 лютого 2020 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Сидоренко З.С., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючої, проживаючої по АДРЕСА_1
за ст. 173, ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки передбачені ст.268 КУпАП, ОСОБА_1 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2020 року серії АПР18 № 324579, ОСОБА_1 15 лютого 2020 року о 03 год., прийшовши до будинку ОСОБА_2 ,, висловлювався нецензурною лайкою, шарпала за одяг, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, тобто вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2020 року серії АПР18 № 324578, ОСОБА_1 15 лютого 2020 року о 03 год., 20 хв. за місцем своєї реєстрації вчинила сварку відносно матері колишнього чоловіка ОСОБА_3 , шарпала останню за одяг та ображала нецензурними словами, чим вчинила домашнє насилля психологічного характеру, тобто вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На розгляді справи в суді ОСОБА_1 свою вину у вчинених правопорушеннях визнала та пояснила, що 15 лютого 2020 року вночі вона шукала свого колишнього чоловіка ОСОБА_4 та пішла до своєї колишньої свекрухи ОСОБА_3 . Однак його вдома не було. Тоді вона пішла до сусідки ОСОБА_2 , в якої перебував її колишній чоловік. У них виник конфлікт. Після цього вона пішла знову до ОСОБА_3 , де також виник конфлікт з останньою. У вчиненому щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 15 лютого 2020 року близько 03 год. ночі вона почула, як хтось стукає в двері. Коли відчинила двері, то побачила ОСОБА_1 , яка почала кричати та вимагати позвати її колишнього чоловіка ОСОБА_4 . Відштовхнувши її, ОСОБА_1 зайшла без дозволу в будинок та знову почала кричати. На її зауваження, що в будинку діти, не реагувала. Покричавши, ОСОБА_1 вибігла на вулицю та побігла до ОСОБА_3 .
Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася.
З наявних у матеріалах справи письмових пояснень потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що 15 лютого 2020 року близько 02 год. ночі в стані алкогольного сп'яніння до неї прийшла ОСОБА_1 та вчинила з нею сварку. Приблизно о 03 год. ночі пішла з будинку. Невдовзі ОСОБА_1 повернулася, поводила себе агресивно, штовхала її, виражалася нецензурною лайкою. Після цього їй стало погано і вона подзвонила до сусідки за допомогою.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до диспозиції ст. 173 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за цією нормою настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення,
Згідно ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, а фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється в тому числі і на матір одного з колишнього подружжя.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.
При накладенні адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 , суд враховує характер скоєного правопорушення, особу, яка вчинила правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається щире розкаяння.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Отже, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати щодо неї адміністративне стягнення у виді громадських робіт, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.
Разом із тим, положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору не відноситься, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 173-2, 284, 287, 294, 307, 308 КУпАП,
ОСОБА_1 за ст. 173, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення у виді 30 (тридцять) годин громадських робіт, з відбуванням їх не більше як чотири години на день, які полягають у виконанні порушником, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Голова Дубровицького
районного суду: З.С.Сидоренко