Справа № 462/849/19
21 лютого 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Палюх Н.М.
при секретарі Сех Г.В.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_2 , представників відповідачки -
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника третої особи -Павловської Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Залізничного районного у м. Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа: Комісія з питань захисту прав дитини при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради про визнання батьківства,
встановив:
В лютому 2019 рокупозивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати його батьком дитини ОСОБА_5 та зобов'язати Залізничний районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , зазначивши його батьком дитини.
05.08.2019 в підготовчому судовому засіданні позивачем та його представником було заявлено клопотання про призначення по справі судової генетичної експертизи для з'ясування питання щодо встановлення батьківства позивача.
Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року по даній справі призначено судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам НДЕКЦ при ГУМВС в Львівській області.
07.10.2019 із вказаної установи до Залізничного районного суду м.Львова надійшли матеріали даної справи та повідомлення про неможливість проведення експертизи, оскільки ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_5 у вказаний експертом час до Львівського НДЕКЦ МВС України не з'явилися, що унеможливило відібрання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи.
21.02.2020 в судовому засіданні представником позивача повторно заявлено клопотання про призначення по справі судової генетичної експертизи для з'ясування питання щодо встановлення батьківства позивача.
В судовому засіданні позивач вказане клопотання свого представника підтримав та просив його задовольнити, оскільки вважає, що він являється біологічним батьком дитини.
Відповідач не заперечувала про призначення судової генетичної експертизи, оскільки впевнена, що позивач не являється біологічним батьком дитини.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Частинами 1 та 2 ст. 103 ЦПК України встановлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
Як роз'яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч.4 ст.10 цього Кодексу суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, ухваленому 13 липня 2006 року у справі «Яггі проти Швейцірії» Європейський суд з прав людини постановив, що мало місце порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому суд зазначив, що людина, котра намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією. Цей інтерес полягає в отриманні правдивої інформації, котра може котра може допомогти встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», яка чинна для України з 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно п. 1 ст. 9 Конвенції ООН «Про права дитини», держави - сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948\06 від 18 грудня 2008 року) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя (рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У справі «Гаазе проти Німеччини» (заява №11057/02 від 08 квітня 2004 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що: «На сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Отже, одним із доказів у справі про визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судової молекулярно-генетичної експертизи.
Суд, не даючи оцінку правовим відносинам між сторонами у справі, не вправі позбавляти дозволених законом та обраних сторонами засобів доказування, оскільки за такої ситуації це порушить їх права у цивільному процесі, свідчитиме про порушення принципу диспозитивності та об'єктивного судового розгляду.
Враховуючи викладене, та той факт, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме для визначення кровного споріднення між позивачем та дитиною ОСОБА_5 , потрібні спеціальні знання у галузі генетики, а в матеріалах справи відсутній висновок експерта з приводу біологічного походження, тому суд за клопотанням позивача вважає за необхідне призначити по справі судову генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного ЕКЦ при МВС України (79040, Україна, м. Львів, вул. Конюшинна, 24), з зазначенням питання, вказаного в клопотанні представника позивача та попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Керуючись ст.ст. 103, 104, 107-109, 252 ЦПК України, суд -
Призначитипо справі судову генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 24), попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
На вирішення експертів поставити запитання:
- Чи являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
Роз'яснити сторонам про необхідність їх явки з малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за викликом до експертної установи для відібрання необхідних зразків біологічного матеріалу.
Питання щодо надання експерту додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи вирішити за клопотанням експерта.
Оплату за проведення експертизи покласти наОСОБА_1 .
Роз'яснити сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів апеляційної скарги з дня її проголошення.
Сторони:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 24.02.2020 року.
Суддя: